Рудольф Радемахер
Не плутати з підводником!
| Рудольф Радемахер | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Rudolf Rademacher | |||||||||
| Народився | 19 червня 1913[1] Люнебурґ, Провінція Ганновер, Королівство Пруссія, Німецький Райх | ||||||||
| Помер | 13 червня 1953[1] (39 років) Люнебурґ, Нижня Саксонія, ФРН | ||||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||||
| Діяльність | льотчик, військовослужбовець | ||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||
| Учасник | Друга світова війна, німецько-радянська війна і Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни | ||||||||
| Роки активності | з 1941 | ||||||||
| Військове звання | Лейтенант | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Рудольф «Руді» Радемахер (нім. Rudolf "Rudi" Rademacher; 19 червня 1913, Люнебург — 13 червня 1953, Люнебург) — німецький льотчик-ас, лейтенант люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Після закінчення льотної школи 1 грудня 1941 року був зарахований в 3-ї ескадрилью 54-ї винищувальної ескадри. Учасник Німецько-радянської війни. Свою першу перемогу здобув 9 січня 1942 року, а до кінця року на його рахунку було 22 збиті літаки. В березні 1943 року переведений в 1-у ескадрилью. 5 липня 1943 року протягом одного дня збив 7 радянських літаків (39-45 перемоги). 30 серпня 1944 року переведений в 1-у ескадрилью винищувальної групи «Північ», яка 4 листопада була розгорнуто в 1-у навчальну ескадру, дислоковану в Сагані. 18 серпня 1944 року його літак (FW.190А-8) був збитий американською авіацією, а Радемахер був поранений. В січні 1945 року переведений в 11-у ескадрилью 7-ї винищувальної ескадри. Літаючи на Ме.262, збив 23 літаки, включаючи 8 В-17, 2 В-24 і 4 Р-51. Всього за час бойових дій здійснив понад 500 бойових вильотів і збив 126 літаків, з них 98 радянських (включаючи 21 Іл-2). Загинув внаслідок аварії планера.
- Нагрудний знак пілота
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Почесний Кубок Люфтваффе (19 жовтня 1942)
- Німецький хрест в золоті (25 березня 1943)
- Лицарський хрест Залізного хреста (30 вересня 1944) — за 95 перемог.
- Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою «500»
- Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Patzwall K.D., Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Kurowski F., Oberleutnant Otto Kittel, Der erfolgreichste Jagdflieger des Jagdgeschwaders 54, Flechsig Verlag, Würzburg, 2007
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}