Рябченко Степан Васильович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 17 жовтня 1987 (36 років) Одеса | |||
Національність | українець | |||
Країна | Україна | |||
Жанр | комп'ютерне мистецтво, архітектура, скульптура, графіка, інсталяція | |||
Навчання | Одеська державна академія будівництва та архітектури | |||
Діяльність | архітектор, скульптор, сучасний художник | |||
Напрямок | медіа-мистецтво, концептуальна архітектура, світлове мистецтво | |||
Батько | Рябченко Василь Сергійович | |||
Родичі | Рябченко Сергій Васильович | |||
| ||||
Рябченко Степан Васильович у Вікісховищі | ||||
Степан Васильович Рябченко (17 жовтня 1987, Одеса) — український художник[1]. Його доробок охоплює цифрове мистецтво, концептуальну архітектуру, скульптуру, графіку, фотографію і світлові інсталяції. У центрі його уваги — межа між реальним і віртуальним світом і нова природа мистецтва[2]. Відомий своїми монументальними роботами і відео-інсталяціями, в яких створює цифровий всесвіт зі своїми героями і міфологією, а також візуалізацією неіснуючих образів, таких як комп'ютерні віруси, електронні вітри, віртуальні квіти тощо[3].
Степан Рябченко народився 17 жовтня 1987 року в Одесі в родині художників. Його батько, Василь Рябченко — один із ключових представників сучасного українського мистецтва і Нової Української хвилі [4]; дідусь Сергій Рябченко був радянським і українським художником-графіком[5].
З 2010 — член Національної спілки художників України[6].
2011 року закінчив Одеську державну академію будівництва та архітектури зі ступенем магістра архітектури[7].
Наприкінці 2015 року увійшов до рейтингу «30 до 30» за версією журналу Forbes[8][9].
2020 року Степан Рябченко став головним куратором творчого об'єднання «Арт Лабораторія». Водночас виступив автором ідеї та куратором масштабної міжнародної виставки у віртуальному просторі «Strange Time»[10], запущеної 7 травня 2020 року, під час карантину у зв'язку з епідемією COVID-19. Проект розвивається за принципом живого організму, поповнюючись роботами художників з усього світу і розширюючи свої цифрові кордони[11][12].
У 2020 році став першим художником, якого запросили представити Україну на міжнародній бієнале Changwon Sculpture Biennale в Південній Кореї[13].
2021 року художник увійшов до переліку кращих цифрових митців від британського видання Electric Artefacts[14][15]. Цього ж року представляв Україну на Expo 2020 в Дубаї[16].
Живе та працює в Одесі.
Степан Рябченко використовує цифрові інструменти для створення своїх художніх робіт і проєктів[17]. Комбінуючи фігуративну і абстрактну футуристичну мову, він створює великоформатні цифрові принти і комп'ютерну анімацію, які є «фрагментами» сконструйованого ним віртуального Всесвіту[18]. Часто предметом зображення стають вигадані рослини і тварини — сюрреалістичного вигляду форми життя, які існують за законами світу, створеного для них художником. Віртуальні ландшафти, в яких Рябченко розгортає історії своїх героїв — самодостатня багатовимірна цифрова реальність. Вигляд цього простору далекий від усього урбаністичного й техногенного, незважаючи на своє технологічне цифрове походження[19]. У роботах іншого спрямування Степан Рябченко досліджує цифровий «антигероїзм», візуалізуючи комп'ютерні віруси[20]. Використовуючи одну зі складових техногенного розвитку людства як інструмент, художник апелює до теми відносин людини з віртуальним і природним оточеннями[21].
Роботи Степана Рябченка були представлені на багатьох міжнародних виставках, зокрема в Музеї Людвіга (Будапешт)[22], Albertina Modern (Відень)[23], Moderna Galerija (Любляна)[24], Королівському музеї мистецтва та історії (Брюссель)[25], Національному музеї мистецтв XXI століття – MAXXI (Рим)[26], Saatchi Gallery (Лондон)[27], Krolikarnia (Варшава)[28], Музеї сучасного мистецтва (Загреб), Danubiana Meulensteen Art Museum (Братислава)[29], у Манежі й Гостинному дворі (Москва)[30], Silkeborg Bad Art Centre (Сількеборг)[31], Ars Electronica Center (Лінц)[32] тощо. Його твори широко експонувалися і в Україні, зокрема в ПінчукАртЦентрі, Мистецькому Арсеналі[33], Національному художньому музеї України, Одеському музеї західного та східного мистецтва[34][35], Національному центрі «Украінський дім»[36][37], Центрі сучасного мистецтва М17, Музеї сучасного мистецтва Одеси[38], Інституті проблем сучасного мистецтва тощо[39].
Abramovych Foundation, Adamovskiy Foundation[45], Artsvit Gallery[46], Firtash Foundation, Grynyov Art Collection[47], Korban Art Foundation, Luciano Benetton Collection, Sky Art Foundation, Stedley Art Foundation, Triumph Gallery, Voronov Art Foundation, Zenko Foundation[48][17].
{{cite web}}
: Вказано більш, ніж один |url-архіву=
та |archive-url=
(довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву=
та |archive-date=
(довідка)
{{cite web}}
: Вказано більш, ніж один |url-архіву=
та |archive-url=
(довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву=
та |archive-date=
(довідка)
{{cite web}}
: Вказано більш, ніж один |url-архіву=
та |archive-url=
(довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву=
та |archive-date=
(довідка)
{{cite web}}
: Вказано більш, ніж один |url-архіву=
та |archive-url=
(довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву=
та |archive-date=
(довідка)
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
{{cite web}}
: Вказано більш, ніж один |url-архіву=
та |archive-url=
(довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву=
та |archive-date=
(довідка)