Самойлов Євген Валеріанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Самойлов.
Самойлов Євген Валеріанович
Народився3 (16) квітня 1912[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Санкт-Петербург, Російська імперія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер17 лютого 2006(2006-02-17)[3][4] (93 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВаганьковське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Російська імперія
 СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДержавний театр імені Вс. Мейєргольдаd, Кіностудія ім. О. Довженка, Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, Грузія-фільм і Вірменфільм Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1932 — 2003
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиТетяна Самойлова Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm0759963
Нагороди та премії
CMNS: Самойлов Євген Валеріанович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Самойлов Євген Валеріанович (рос. Самойлов Евгений Валерианович; 16 квітня 1912, Петербург, Російська імперія — 17 лютого 2006, Москва, Росія) — радянський і російський актор. Народний артист СРСР (1974). Лауреат Сталінської премії (1941, 1946, 1947) за фільми «Щорс», «В шість годин вечора після війни», театральні роботи.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Ленінградський художній політехнікум (1930). З 1940 р. працює в Московському театрі ім. В. Маяковського.

Знявся в українських фільмах: «Том Сойєр» (1936, суддя Тетчер), «Щорс» (1939, Щорс, Державна премія СРСР, 1941), «300 років тому…» (1956, Богун), «Повість полум'яних літ» (1961, письменник), «Зачарована Десна», «Довга дорога в короткий день» (1972, Михайло Петрович), «Спочатку було слово» (1992).

Засновник російської акторської династії Самойлових. Батько російських радянських акторів Самойлової Тетяни Євгенівни та Самойлова Олексія Євгеновича.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

2002 р., до 90-ї річниці народження актора іменем Євгена Самойлова названий астероїд головного поясу «10262 Самойлов»[5].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1936: «Випадкова зустріч» (Гриша)
  2. 1939: «Щорс» (Микола Щорс)
  3. 1940: «Світлий шлях» (Олексій Миколайович Лебедєв, інженер)
  4. 1941: «Серця чотирьох» (Петро Микитович Колчин)
  5. 1941: «Кольорові кіноновели» (дон Пабло)
  6. 1942: «Машенька» (епізод)
  7. 1942: «Олександр Пархоменко» (партійний начальник у Москві)
  8. 1943: «Невловимий Ян» (Ян Смудек)
  9. 1944: «Давид Бек» (Касьянов)
  10. 1944: «О 6 годині вечора після війни» (старший лейтенант Василь Кудряшов)
  11. 1946: «Синегорія» (Амальгама, майстер)
  12. 1946: «Адмірал Нахімов» (лейтенант Буронов)
  13. 1947: «Хлопчик з околиці» (Андрій Скворцов)
  14. 1947: «Новий дім» (капітан Іван Вешняк)
  15. 1948: «Суд честі» (Микола, вчений, наречений Ольги Верейської)
  16. 1951: «Тарас Шевченко» (Микола Олександрович Спешнєв)
  17. 1951: «Незабутній 1919 рік» (Олександр Неклюдов)
  18. 1952: «Нерозлучні друзі» (Микола Єфанов, батько Гліба)
  19. 1954: «Герої Шипки» (генерал Скобелєв)
  20. 1955: «Крах емірату» (Михайло Фрунзе)
  21. 1955: «Незакінчена повість» (Олександр Аганін, лікар-невропатолог)
  22. 1956: «300 років тому…» (полковник Іван Богун)
  23. 1957: «До Чорного моря» (Костянтин Олександрович Хохлов)
  24. 1958: «Олеко Дундич» (полковник Бобров)
  25. 1959: «Зорі назустріч» (Георгій Семенович Савич)
  26. 1960: «Безсонна ніч» (батько Павла Каурова)
  27. 1964: «Живі і мертві» (командир комуністичного батальйону)
  28. 1964: «Зачарована Десна» (письменник (Олександр Петрович, полковник))
  29. 1969: «Старий дім» (епізод)
  30. 1970: «Ватерлоо» (генерал П'єр Камбронн)
  31. 1970: «Крах імперії» (Сава Абрамович)
  32. 1971: «Зірки не гаснуть» (Чичерін)
  33. 1972: «Довга дорога в короткий день» (Михайло Петрович)
  34. 1975: «Вони воювали за Батьківщину» (Марченко)
  35. 1984: «Берег його життя» (Петро Петрович Семенов-Тянь-Шанський)
  36. 1987: «Борис Годунов» (Пимен, чернець Чудова монастиря)
  37. 1990: «Війна на західному напрямку» (Романов Ніл Ігнатович)
  38. 1991: «Облога Венеції» (епізод)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #130431249 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Самойлов Евгений Валерианович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  4. ↑ Filmportal.de — 2005.
  5. ↑ «Памяти Евгения Самойлова» Телеканал Культура 17.02.06 (рос.)[недоступне посилання]

Література

[ред. | ред. код]
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.379;
  • Митці України. К., 1992. — С.514; * Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.524;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь М., 1998. — С.671.