Сарбані Басу

Сарбані Басу
Sarbani Basu
Народилася20 століття[1]
Діяльністьдослідниця, астрофізикиня
Alma materМадраський університет
Університет Пуни[en]
Мумбайський університет
ГалузьАстрономія
ЗакладЄльський університет
Орхуський університет
Лондонський університет королеви Марії
Аспіранти, докторантиEarl P. Bellingerd[2]
ЧленствоМАС
Нагороди

Сарбані Басу — індійський астрофізик і професор Єльського університету в США. Вона є членом ради директорів Асоціації університетів з дослідження астрономії та членом Американської асоціації сприяння розвитку науки.

Біографія

[ред. | ред. код]

Басу отримала ступінь бакалавра в Мадраському університеті в 1986 році. Вона закінчила аспірантуру в Університеті Пуни[en] та Мумбайському університеті, отримавши ступінь доктора філософії в 1993 році[3].

У 1993 році Басу почала працювати постдоком в Університеті королеви Марії в Лондоні, а потім переїхала до Орхуського університету[3]. У 1996 році вона отримала золоту медаль М. К. Вайну Баппу від Астрономічного товариства Інді[en][4]. У 1997 році вона приєдналася до Інституту перспективних досліджень в Принстоні[3][5]. У 2000 році вона стала професором-асистентом Єльського університету, а в 2005 році - професором[3]. У 2002 році вона отримала стипендію Hellman Family Faculty Fellowship.

Дослідження

[ред. | ред. код]

Басу цікавиться структурою та динамікою Сонця та вивчає їх за допомогою геліосейсмології[6][7]. За допомогою моніторингу геліосейсмічних інверсій Басу визначає, які процеси відбуваються всередині Сонця[8][9]. Вона написала главу книги про геліосейсмологію[10].

Окрім досліджень Сонця, Сарбані займається:

Басу має понад 200 статей в рецензованих журналах та індекс Хірша понад 82.

Для популяризації науки вона часто відвідує школи та обговорює з учнями свої дослідження.

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

У 2015 році Басу була обрана членом Американської асоціації сприяння розвитку науки[11]. У 2018 році вона отримала премію Джорджа Еллері Хейла[en] від Американського астрономічного товариства за внесок у наше розуміння внутрішньої структури Сонця[12][13][14]. У 2020 році вона була обрана почесним членом (Legacy Fellow) Американського астрономічного товариства[15].

Дивіться також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ORCID — 2012. — ed. size: 11496507
  2. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. ↑ а б в г Sarbani Basu, CV. www.astro.yale.edu. Процитовано 20 травня 2018.
  4. ↑ Professor M. K. Vainu Bappu Gold Medal | Astronomical Society of India. www.astron-soc.in. Процитовано 20 травня 2018.
  5. ↑ Sarbani Basu. Institute for Advanced Study. Процитовано 20 травня 2018.
  6. ↑ Sarbani Basu. www.astro.yale.edu. Процитовано 20 травня 2018.
  7. ↑ Basu, Sarbani (2016). Global Seismology of the Sun. Living Reviews in Solar Physics. 13 (1): 2. arXiv:1606.07071. Bibcode:2016LRSP...13....2B. doi:10.1007/s41116-016-0003-4. ISSN 2367-3648. S2CID 118486913.
  8. ↑ Sarbani Basu. Interseismology. Архів оригіналу за 21 травня 2018. Процитовано 20 травня 2018. [Архівовано 2018-05-21 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Basu, Sarbani; Antia, H.M. (2008). Helioseismology and solar abundances. Physics Reports. 457 (5–6): 217—283. arXiv:0711.4590. Bibcode:2008PhR...457..217B. doi:10.1016/j.physrep.2007.12.002. ISSN 0370-1573. S2CID 119302796.
  10. ↑ Basu, Sarbani (January 2014). Asteroseismology. Cambridge: Cambridge University Press. с. 87—122. doi:10.1017/CBO9781139333696.005. ISBN 9781139333696.
  11. ↑ Basu elected Fellow of AAAS. astronomy.yale.edu. Процитовано 20 травня 2018.
  12. ↑ Sarbani Basu wins 2018 George Ellery Hale Prize. YaleNews. 11 січня 2018. Процитовано 20 травня 2018.
  13. ↑ 2018 Hale Prize for Solar Astronomy Goes to Sarbani Basu. www.spaceref.com. Процитовано 20 травня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  14. ↑ Writer, a Staff. Yale Astronomer Sarbani Basu wins George Ellery Hale Prize. IndiaAbroad.com. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 20 травня 2018. [Архівовано 2021-11-29 у Wayback Machine.]
  15. ↑ AAS Fellows. AAS. Процитовано 27 вересня 2020.