Сигізмунд фон Браун

Сигізмунд фон Браун
нім. Sigismund Freiherr von Braun
Барон фон Браун зустрічає посла Гани Теодоре Овусу Азаре (1959).
Народився14 квітня 1911(1911-04-14)[1]
Берлін, Німецький Райх
Помер13 липня 1998(1998-07-13)[1] (87 років)
Бонн, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Країна Німеччина
Діяльністьдипломат
Знання мовнімецька
Титулбарон
ПосадаPermanent Representative of Germany to the United Nationsd, ambassador of Germany to Franced, ambassador of Germany to Franced, Chief of Protocol of the german Foreign Officed і посол
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (1945) і Вільна демократична партія
БатькоМагнус фон Браун (політик)
МатиEmmy von Braund
Брати, сестриМагнус фон Браун (інженер) і Вернер фон Браун
Нагороди
Великий золотий почесний знак із зіркою «За заслуги перед Австрійською Республікою»
Великий золотий почесний знак із зіркою «За заслуги перед Австрійською Республікою»

Барон Сигізмунд фон Браун (нім. Sigismund Freiherr von Braun; 14 квітня 1911, Берлін — 13 липня 1998, Бонн) — німецький дипломат.

Біографія

[ред. | ред. код]
Барон фон Браун зустрічає Президента Туреччини Махмуда Джеляля Баяра (9 травня 1958).

Старший син барона Магнуса фон Брауна і його дружини Еммі, уродженої фон Квісторп. До 1929 року навчався в школі Гумбіннена і французькій гімназії Берліна, після чого пройшов стажування в банку. Потім вивчав право, в 1934 році поїхав на рік в Цинциннаті на стипендію Німецької служби академічних обмінів, після чого здійснив навколосвітню подорож. В 1936 році вступив на дипломатичну службу в якості аташе. З квітня 1937 року — особистий помічник німецького посла у Франції Йоганнеса фон Вельчека. У вересні 1937 року переведений в Аддіс-Абебу через сварку з Бальдуром фон Ширахом. 1 жовтня 1939 року вступив в НСДАП. В 1943-46 роках — секретар дипломатичної місії в посольстві при Святому Престолі в Римі.

Барон фон Браун успішно пройшов денацифікацію, після чого працював у приватному секторі, потім — асистент на Нюрнберзьких процесах. В 1954 році повернувся на дипломатичну службу. В 1956 році вступив у Вільну демократичну партію. В 1962-68 роках — постійний представник ФРН при ООН в Нью-Йорку. В 1968-70 і в 1972-78 роках — посол у Франції. В 1970-72 роках — статс-секретар Федерального міністерства закордонних справ.

Сім'я

[ред. | ред. код]

В 1940 році одружився з Гільдегард Бек-Маргіс (1915–2001). В пари народились 5 дітей, серед них — політик Карола фон Браун і культуролог Крістіна фон Браун.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Frankreich und Deutschland im Blick auf die Europawahl; Vortrag gehalten auf Einladung des Ostpreußenblattes und der Staats- und Wirtschaftspolitische Gesellschaft e. V. Hamburg am 16. Mai 1979 in Hamburg / Sigismund Freiherr von Braun. – Hamburg: Staats- und Wirtschaftspolitische Gesellschaft, 1979. – 16 Seiten – (Kleine swg-Reihe; H. 17)
  • Sigismund von Braun: Flüchtige Gäste. Auf Weltenbummel 1933–1935. Haag + Herchen, Frankfurt am Main 1993, ISBN 978-3-89228-980-7.

Література

[ред. | ред. код]
  • Christina von Braun: Stille Post. Eine andere Familiengeschichte. Propyläen-Verlag, Berlin 2007, ISBN 978-3-549-07314-8.
  • Jobst Knigge: Der Botschafter und der Papst. Weizsäcker und Pius XII. Die deutsche Vatikanbotschaft 1943–1945. Verlag Dr. Kovac, Hamburg 2008, ISBN 978-3-8300-3467-4.
  • Maria Keipert (Red.): Biographisches Handbuch des deutschen Auswärtigen Dienstes 1871–1945. Herausgegeben vom Auswärtigen Amt, Historischer Dienst. Band 1: Johannes Hürter: A–F. Schöningh, Paderborn u. a. 2000, ISBN 3-506-71840-1.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #108822524 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.