Созін Веніамін Інокентійович
Веніамін Інокентійович Созін (1896—1956) радянський шаховий майстер, теоретик, автор книг.
Про ранні роки життя відомо мало, згадується, що походив Веніамін Созін з Новгороду, пізніше жив у Ленінграді, мав професію бухгалтера. Активним шахіст був у 1920-ті та 1930-ті роки. Брав участь у чотирьох чемпіонатах СРСР. За результатами ІІІ першості 1924 року, на якому Созін набрав 9 пунктів у 17 партіях і посів 9 місце, йому було присуджено звання майстра спорту. Втім він не зміг підтвердити звання в наступних турнірах і 1935 року став одним зі спортсменів позбавлених цього звання.
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 |              | 8 | |||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
Атака Созіна (також називається варіантом Созіна або атакою Фішера-Созіна) полягає в ході 6.Сc4 проти класичного варіанту сицилійського захисту. Созін був не першим гравцем, що застосовував цей хід — приклади можна знайти ще в ХІХ ст. — тим не менш, він був одним із перших, хто обґрунтував розвиток пішака f на f5 для вчинення тиску проти чорних на клітинці e6 після звичної відповіді 6…e6.[1]
Созін розігрував цей варіант у 1930-х, але поширення він набув з 1950-х, коли до нього нерідко став звертатися Боббі Фішер. Американський чемпіон оновив і розвинув ідеї Созіна, що виразилось у зміні назви варіанту. На відміну від класичного розвитку атаки, де відбувається коротка рокіровка, інше можливе продовження, назване ім'ям Драголюба Веліміровича, передбачає ходи 7.Be3, 8.Qe2, 9.O-O-O з різким нападом на королівський фланг чорних.
Подібним чином можна грати проти варіанту Найдорфа в сицилійському захисті. Тут чорні грають 5…a6 замість 5…Кc6; в такому випадку атаку 6.Сc4 іноді називають варіантом Созіна-Найдорфа. Попри те, що позиція в цьому варіанті може змінитися на класичну для атаки Созіна, чорні мають й інші опції, наприклад, розвиток ферзевого коня на d7. Така лінія розвитку була до вподоби Фішерові, який відповідав зазвичай негайним 7.Сb3.
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 | | 8 | |||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
У 1925 Веніамін Інокентійович опублікував аналіз, згідно з яким у меранському варіанті слов'янського захисту хід 11…Кxe5 є прийнятнішим за раніше вживаний 11…axb5. Згодом цей прийом був успішно використаний Яковом Вільнером у переможній грі радянської першості 1925 проти Юхима Боголюбова. Відтоді цей хід став стандартним у відхиленому ферзевому гамбіті (ECO D49)
| Рік | Місто | Турнір | + | − | = | Результат | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1923 | Турнір міст | 3 | |||||
| 1923/1924 | Новгород | 3 | |||||
| 1924 | Москва | 3-й чемпіонат СРСР | 7 | 6 | 4 | 9 з 17 | 9 |
| 1925 | Ленінград | 4-й чемпіонат СРСР | 4 | 10 | 5 | 6½ з 19 | 17 |
| 1929 | Одеса | 6-й чемпіонат СРСР | 2 | 3 | 3 | 3½ з 8 | 6—7 |
| 1931 | Москва | 7-й чемпіонат СРСР | 3 | 9 | 5 | 5½ з 17 | 16 |
| 1935 | Ленінград | 2 |
Созін був активним дописувачем московського журналу «Шаховий вісник». Йому належить авторство двох книжок:
- Комбинации и ловушки, Ленінград 1929. (переклад англійською Фреда Рейнфілда 1936).
- Что каждый должен знать об эндшпиле, Москва 1931.
- ↑ Djuric, Stefan; Komarov, Dimitri; Pantaleoni, Claudio (2007) [2004]. Chess Opening Essentials Volume 1 - The Complete 1.e4 (book). Translated by Richard Jones (вид. Revised and updated English). Alkmaar, Netherlands: New In Chess. с. 316. ISBN 978-90-5691-203-1.