Стефан Берґман

Громадянство	США
Ім'я при народженні	пол. Stefan Bergmann
Дата народження	5 травня 1895(1895-05-05)[1][2][3]
Місце народження	Ченстохова[4]
Дата смерті	6 червня 1977(1977-06-06)[1][2][3] (82 роки)
Місце смерті	Пало-Альто[1]
Рід діяльності	математик, інженер
Сфера роботи	математика[5]
Працівник у	Стенфордський університет[1], Університет Фрідріха-Вільгельма^[d][1], Томський державний університет[1], Тбіліський державний університет[1], Institut Henri Poincaré^d[1], Массачусетський технологічний інститут[1], Yeshiva College (Yeshiva University)^d[1], Браунський університет[1] і Гарвардський університет[1]
Заклад освіти	Університет Фрідріха-Вільгельма^[d] (1922)[1], Вроцлавський університет (1915)[1] і Віденський університет (1920)[1]
Академічна дисертація	Über die Entwicklung der harmonischen Funktionen der Ebene und des Raumes nach Orthogonalfunktionen^d[6]
Науковий керівник	Ріхард фон Мізес
Аспіранти / докторанти	Michael Maschler^d[6], Pavel Kupharev^d[6], Zahid Khalilov^d[6], Kyong Taik Hahn^d[6], Bruce L. Chalmers^d[6], Jacob Burbea^d[6], Eugene Beaumont Davis^d[6], Alvin (Murray) White^d[6] і Alexei A. Temlyakov^d[6]
Місце активності	Берлін[4], Париж[4], Пало-Альто і Бостон
Архіви зберігаються у	Stanford University Libraries^d
Член у	Американська академія мистецтв і наук
Отримані відзнаки	Член Американської академії мистецтв і наук
Підтримується Вікіпроєктом	Вікіпедія:Проєкт:Математика
Стефан Берґман у Вікісховищі

Стефан Берґман (5 травня 1895 – 6 червня 1977) — американський математик польського походження, основною роботою якого був комплексний аналіз. Він відомий своєю функцією ядра, яку він відкрив у 1922 році в Берлінському університеті. Ця функція тепер відома як ядро ​​Бергмана. Бергман багато років викладав у Стенфордському університеті.^[7]

Вибрані праці

• Bergmann, Stefan (1933), Über die Kernfunktion eines Bereiches und ihr Verhalten am Rande. I, Journal für die reine und angewandte Mathematik (нім.), 1933 (169): 1—42, doi:10.1515/crll.1933.169.1, JFM 60.1025.01, S2CID 119758238.
• Bergmann, Stefan (1934), Über eine in gewissen Bereichen mit Maximumfläche gültige Integraldarstellung der Funktionen zweier komplexer Variabler: I, Mathematische Zeitschrift (нім.), 39: 76—94, doi:10.1007/BF01201345, S2CID 120856598, Zbl 0009.26202.
• Bergmann, Stefan (1935), Über die Kernfunktion eines Bereiches und ihr Verhalten am Rande. II, Journal für die reine und angewandte Mathematik (нім.), 1935 (172): 89—128, doi:10.1515/crll.1935.172.89, JFM 60.1025.01, S2CID 199546391.
• Bergmann, S. (1935), Über eine in gewissen Bereichen mit Maximumfläche gültige Integraldarstellung der Funktionen zweier komplexer Variabler: II, Mathematische Zeitschrift (нім.), 39: 605—608, doi:10.1007/BF01201376, JFM 61.0372.01, S2CID 186228345
• Bergmann, S. (1936), Über eine Integraldarstellung von Funktionen zweier komplexer Veränderlichen, Recueil Mathématique (Matematicheskii Sbornik), New Series (нім.), 1 (43) (6): 851—862, Zbl 0016.17001
• Bergmann, Stefan (1947) [1941], Sur les fonctions orthogonales de plusieurs variables complexes avec les applications à la théorie des fonctions analytiques., Mémorial des sciences mathématiques (фр.), т. 106 (вид. 2nd), Paris: Gauthier-Villars, с. 61, JFM 67.0299.03, MR 0032776, Zbl 0036.05101. The original edition was published in 1941 by Interscience Publishers.^[8]
• Bergmann, Stefan (1948), Sur la fonction-noyau d'un domaine et ses applications dans la théorie des transformations pseudo-conformes., Mémorial des sciences mathématiques (фр.), т. 108, Paris: Gauthier-Villars, с. 80, MR 0032777, Zbl 0036.05201.^[9]
• The Kernel Function and Conformal Mapping, American Mathematical Society 1950,^[10] 2nd edn. 1970
• with Menahem Max Schiffer: Kernel Functions and elliptic differential equations in mathematical physics, Academic Press 1953^[11]
• with John G. Herriot: Application of the method of the kernel function for solving boundary value problems, Numerische Mathematik 3, 1961
• Integral operators in the theory of linear partial differential equations, Springer 1961,^[12] 2nd edn. 1969

Примітки

1. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
   d:Track:Q547473
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118656074 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
5. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
6. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
7. Стефан Берґман(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
8. See the review by Gelbart, Abe (1942). Review: Stefan Bergman, Sur les fonctions orthogonales de plusieurs variables complexes avec les applications à la théorie des fonctions analytiques. Bulletin of the American Mathematical Society. 48 (1): 15—18. doi:10.1090/s0002-9904-1942-07606-3..
9. See the review by Behnke, H. (1951). Review: Stefan Bergman, Sur la fonction-noyau d'un domaine et ses applications dans la théorie du transformations pseudo-conformes. Bulletin of the American Mathematical Society. 57 (3): 186—188. doi:10.1090/s0002-9904-1951-09483-5..
10. Behnke, H. (1952). Review: Stefan Bergman, The kernel function and conformal mapping. Bull. Amer. Math. Soc. 58 (1): 76—78. doi:10.1090/s0002-9904-1952-09553-7.
11. Henrici, Peter (1955). Review: S. Bergman and M. Schiffer, Kernel Functions and elliptic differential equations in mathematical physics. Bull. Amer. Math. Soc. 61 (6): 596—600. doi:10.1090/s0002-9904-1955-10005-5.
12. Kreyszig, Erwin (1962). Review: Stefan Bergman, Integral operators in the theory of linear partial differential equations. Bull. Amer. Math. Soc. 68 (3): 161—162. doi:10.1090/s0002-9904-1962-10724-1.