Східноанаталійський гірський степ
,_Blick_auf_Tatvan_am_Vansee_(40378054892).jpg) Краєвид на озеро Ван на сході Туреччини
| |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Помірні луки, савани і чагарники |
| Статус збереження | Критичний/під загрозою зникнення[1] |
| Межі | Каспійсько-Гірканські мішані ліси, Кавказькі мішані ліси, Східноанатолійські листяні ліси, Східносередземноморські хвойно-склерофітно-широколистяні ліси, Лісостеп Ельбурсу, Лісостеп Загросу |
| Площа, км² | 168,381 |
| Країни | Туреччина, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Іран |
| Охороняється | 8,202 km² (5)[2] |
 Розташування екорегіону (фіолетовим)
| |
Східноанатолійський гірський степ — екорегіон помірних луків, саван і чагарників. Розташований на Вірменському нагір'ї та високогір'ях Східної Анатолії, охоплюючи частини східної Туреччини, Вірменії, Азербайджану, південної Грузії та північно-західного Ірану.
Екорегіон займає Вірменське нагір'я, плато, що розташоване переважно на висоті 1500 - 2500 м. Вулканічні вершини гора Арарат (5137 м) і гора Сюпхан (4058 м) підносяться над плато.[1]
Охоплює частини східної Туреччини, східної та південної Вірменії, Азербайджанської Нахчіванської Автономної Республіки, Джавахетського регіону на півдні Грузії та північно-західного Ірану. Нагір'я обмежене на північному сході Малим Кавказом, на північному заході — Понтійськими горами, а на півдні — горами Загрос. На схід плато спускається в бік Аракс-Курської низовини, а у долині Араксу екорегіон опускається до 375 м.
Північна частина екорегіону розташована у вододілі верхів’я річки Аракс, що включає озеро Севан у Вірменії. Аракс є притокою Кури, яка впадає в Каспійське море. Екорегіон включає закриті басейни озера Ван на сході Туреччини та озера Урмія на північному заході Ірану.
В екорегіоні розташовані міста Тебріз, Ерзурум, Єреван.
Клімат континентальний, з теплим літом і холодною зимою. Річна кількість опадів коливається від 400 до 600 мм і, як правило, випадає рівномірно протягом року. У дощовій тіні високих гір кількість опадів менше (200–300 мм на рік). Сильні та холодні вітри часті, особливо на відкритих хребтах і вершинах, і можуть обмежити ріст дерев. [1]
До рослинної біоти належать пустельний степ, напівпустельний степ, гірський степ, рідколісся, альпійські луки, болота.
Пустельний степ зустрічається у найпосушливіших районах і складається з низькорослих склерофітних рослин, що займають 25-30% терену. У напівпустельному степу зустрічаються низькорослі однорічні трави та злаки, а саме: Artemisia fragrans, Capparis spinosa, Bassia prostrata та Poa bulbosa.
У гірських степах зустрічаються трави, чагарники та злаки, що є вище і різноманітніші за пустельні та напівпустельні. На висотах 1500 — 2200 м варто відзначити: Artemisia austriaca, Artemisia fragrans, Astragalus, Acantholimon, Onobrychis, Poa bulbosa, Stipa, Festuca і Bassia. На висотах 2200 — 2700 м поширені рослини родів Ferula і Prangos. [1]
У рідколіссях зустрічаються Juniperus та Prunus dulcis. Дерева утворюють розріджену крону, під якою знаходиться ярус кущів Pistacia, Berberis та Rosa, а також трав’яний ярус з видами Astragalus та Artemisia. Розрізнені ділянки дубових рідколісь розташовані на висоті від 800 до 2000 м, де вологість і ґрунти є сприятливими. [1]
Водно-болотні угіддя зустрічаються навколо озер і струмків екорегіону. Рослинність водно-болотних угідь: Phragmites australis, Typha, Scirpus tabernaemontani, Carex acuta, Carex diluta та Bolboschoenus maritimus. [1]
На найвищих вершинах, включаючи Арарат і Сюпхан, зустрічаються альпійських луки. Характерними рослинами є трави та геофіти: Draba, Dracocephalum, Oxyria, Polygonum, Veronica, Trollius, Scilla, Primula та Gentiana verna. [1]
До великих ссавців належать: Ursus arctos, Canis lupus, Hyaena hyaena та Capra aegagrus. [1]
Оцінка 2017 року показала, що 8 202 км², або 5% екорегіону, знаходиться є заповідними територіями. [2] Заповідні території включають заповідну територію Чароїм, заповідну територію Саханд, заповідну територію Маракан і заповідник дикої природи Кіамаки в Ірані, Севанський національний парк, національний парк озера Арпі і Хосровський заповідник у Вірменії, Національний парк гори Арарат і Сюпхан у Туреччині та Арпачайський державний природний заповідник в Азербайджані.
- ↑ а б в г д е ж и https://www.worldwildlife.org/ecoregions/pa0805 [Архівовано 7 листопада 2021 у Wayback Machine.] "Eastern Anatolian steppe". Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- ↑ а б Dinerstein, Eric; Olson, David та ін. (June 2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014. PMC 5451287. PMID 28608869. Supplemental material 2 table S1b.
