Сьо Кеі

Сьо Кеі
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніяп. 思徳金 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився3 серпня 1700(1700-08-03) Редагувати інформацію у Вікіданих
Замок Шюрі, Наха, Рюкюська держава Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер14 березня 1752(1752-03-14) (51 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Замок Шюрі, Наха, Рюкюська держава Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняTamaudund Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Рюкюська держава Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоСьо Екі Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиKonkō, Kikoe-ōgimi-ganashid Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриChatan Chōkid Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зJinshitsu, Kikoe-ōgimi-ganashid Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиСьо Боку, Yuntanza Chōkend, Kanshitsu, Princess Tsukayamad і Junsei, Princess Zukerand Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф

Сьо Кеі (яп. 尚 敬; 3 серпня 1700 — 14 березня 1752) — 19-й ван Рюкю в 17121752 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з Другої династії Сьо. Старший син вана Сьо Екі. Народився 1700 року. 1712 року успадкував владу. З огляду на малий вік фактичне керівництво перебрали очільник Сансікана (вищої ради) — до 1716 року родич Сьо Ґенрйо (японською Таджіма Чою) з гілки Урасое; до 1719 року — Мо Охо. В цей час складено «Рюкю-кокю юрай-кі» — перший географотопографічний опис земель Рюкю. 1716 року відправлено посольство до імперії Цін. 1719 року офіційно затверджений китайським імператором як ван Рюкю.

1726 року здійснено редакцію «Тюдзан Сейфу» — офіційної історії Рюкю. 1728 року призначає сессей (першим міністром) і членом сансікана свого давнього порадника Сайона, передавши тому фактине керування. Спочатку було посилено контроль над продажем цукру і укону (ліків з куркуми) до Японії. Разом з тим покращено було становище з фінансами.

Потім сессей заборонив селянам переїжджати в міста, брав активну участь у розвитку сільського господарства, сприяючи розбудові гідротехнічних й іригаційних споруд. Впроваджено законодавства із збереження лісів та запровадження політики висаджування дерев. Проводилася політика з підтримки заняття ремеслами серед колишніх військовиків.

Наприкінці панування вана було видано нову офіційну історію держави — «Кю Йо». Окрема частина її була присвячена легендам та казкам Рюкю, ще одна — відносинам з Сацума-ханом.

Помер Сьо Кеі 1752 року. Йому спадкував син Сьо Боку.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Smits, Gregory (1999). Visions of Ryukyu: Identity and Ideology in Early-Modern Thought and Politics. University of Hawai'i Press. ISBN 0-8248-2037-1.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Підручник. — Київ: Либідь, 2002. — 736 с
  • Пусковойт Е. В. История Королевство Рюкю (с древнейших времен до ликвидаций) — Владивосток, Русский остров: 2008