Сюзі Менкес

Сюзі Пета Менкес
Suzy Peta Menkes
Народилася24 грудня 1943(1943-12-24) (81 рік)
Біконсфілд, Бакінгемшир, Велика Британія
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Національністьбританка
Діяльністьжурналістка, редактор, модний критик
Відома завдякиVogue, The Times, The New York Times, The International Herald Tribune, Harper's Bazaar
Alma materBrighton Girls, Ньюнем коледж, ESMOD[en]
Знання мованглійська[1]
ЗакладНью-Йорк таймс
Роки активності1966 — тепер. час
Термін1966 —
У шлюбі зДевід Спаньє (в шлюбі 1969–2000)
Нагороди
офіцер Ордену Британської імперії Кавалер ордена Почесного легіону
IMDbID 0579692

Сьюзі Пета Менкес, OBE (нар. 24 грудня 1943, Біконсфілд, Бакінгемшир, Велика Британія) — британська журналістка та модний критик. Раніше працювала редактором International Herald Tribune, займала посаду редактора Vogue International у 25 міжнародних виданнях Vogue в Інтернеті до жовтня 2020 року. [2]


Біографія

[ред. | ред. код]

Менкес народилась у Великій Британії. Вона здобула освіту в середній школі Брайтона і Гоува. Будучи підлітком у 1960-х роках, вона переїхала до Парижа, щоб вивчати шиття одягу в тому в закладі, який зараз називається ESMOD[en]. [3] Її домовласниця взяла участь у своєму першому показі кутюр у Ніни Річчі, що викликало її інтерес до високої моди.

Повернувшись з Парижа, вона читала історію та англійську літературу в коледжі Ньюнем, Кембридж, в той час як її сестра навчалася в Оксфорді. Протягом студентських років вона стала першою жінкою-редактором газети коледжу. [4]

Після Кембриджа вона працювала в The Times, звітуючи про моду. На додаток до своєї журналістики, вона написала кілька книг, зокрема про британський королівський стиль.

Менкес визнається, що захоплюється «хорошою журналістикою» [5], особливо роботою Пруденс Глінн у «Лондонському таймс» та Євгенії Шеппард із «New York Herald Tribune». Покинувши Кембридж у 1966 році, де вона була першою жінкою, яка підписалася на роботу в університетській газеті «Varsity», вона приєдналася до The Times як молодший репортер. У віці 24 років Менкес влаштувалась на першу роботу журналістом моди у London Evening Standard, де її запросив на роботу редактор Шарль Вінтур, який став її наставником.

Потім вона приєдналася до Daily Express, перш ніж повернутися до The Times, де познайомилася зі своїм покійним чоловіком та батьком трьох своїх синів, Девідом Спаньє. Вона покинула The Times і приєдналася до The Independent в 1987 році, а згодом пішла в International Herald Tribune в 1988 році.

У 2014 році Джонатан Ньюхаус, голова Condé Nast International, призначив її Інтернет-голосом міжнародних видань Vogue, працюючи «критиком та репортером на вебсайтах Vogue по всьому світу».[6] Вона також відповідала за організацію щорічної розкішної конференції Condé Nast International [7].

Менкес має трьох синів, трьох онучок і трьох онуків. Вона нагороджена Орденом почесного Легіону у Франції та британським OBE. [8] Менкес єврейка. [9]

Репутація

[ред. | ред. код]

Торговою маркою Менкес є її помпадур, перебільшена зачіска, яку вперше популяризувала маркізи де Помпадур, улюбленої коханки короля Людовика XV, у 18 столітті. Модна преса її прозвала «Самурай Сюзі» за її відвертість і смак до максималізму моди [10].

На відміну від багатьох своїх колег моди, Менкес систематично відмовляється від подарунків модних брендів [11] .

Під час шлюбу з Девідом Спаньє вона перейшла в юдаїзм і зараз утримується від відвідування модних показів, які відбуваються у Святі дні. Менкес має репутацію охочо обговорювати моду з молодими дизайнерами. «Вона, як трохи божевільна тітонька», — сказала Кейт Мосс у журналі The New Yorker у 2003 р.[10]

У модних колах Менкес відома своєю різкою критикою, як позитивною, так і негативною. У 1990-х вона викликала ажіотаж, заявивши, що знакова стьобана сумочка Шанель «закінчилася». У відповідь Шанель опублікувала цілу сторінку реклами в International Herald Tribune, спростовуючи її претензію [10]. Вона також відома тим, що сприяла Ніколасу Геск'єру як новоспеченому дизайнеру, і тим, що передбачила відхід Мартіна Маргіели від Maison Martin Margiela.

У 2013 році вона провела аукціон в мережі Christie's, продавши понад 80 предметів зі свого особистого гардеробу. [12]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • How to be a Model, Suzy Menkes. Sphere, 1969, ISBN 0722160364
  • Knitwear Revolution: Designer Patterns to Make, Suzy Menkes. Penguin USA, 1985. ISBN 0-14-046695-9
  • The Windsor Style, Suzy Menkes. Salem House, 1987. ISBN 0-246-13212-4
  • The Royal Jewels, Suzy Menkes. Contemporary Books, 1990. ISBN 0-8092-4315-6.
  • Queen and Country, Suzy Menkes. Harpercollins, 1993. ISBN 0-246-13676-6
  • Hussein Chalayan, Hussein Chalayan, Caroline Evans, Suzy Menkes. NAI, 2005. ISBN 90-5662-443-1
  • Manolos new's shoes, Suzy Menkes. Thames &Hudson Ltd, 2010
  • Fashion Antwerp Academy 50, Suzy Menkes.Lannoo, 2013
  • The Fashion World of Jean Paul Gaultier: From the Sidewalk to the Catwalk, Suzy Menkes.Harry N.Abrams, 2001
  • Jazz Age Fashion: Dressed to Kill, Suzy Menkes, Daisy Bates, Virgiia Bates. Rizzoli, 2013.
  • XL-FASHION DESIGNERS A-Z, Steele, Valerie, Suzy Menkes. Taschen, 2013.
  • XL-FASHION DESIGNERS A-Z MISSO, Steele, Valerie, Suzy Menkes. Taschen, 2013.
  • XL-FASHION DESIGNERS A-Z PRADA, Steele, Valerie, Suzy Menkes.Taschen, 2012.
  • XL- FASHION DESIGNERS A-Z AKR, Steele, Valerie, Suzy Menkes.Taschen, 2012.
  • XL-FASHION DESIGNERS A-Z ETRO, Steele, Valerie, Suzy Menkes.Taschen, 2012.
  • XL-FASHION DESIGNERS A-Z STELL, Steele, Valerie, Suzy Menkes. Taschen, 2012
  • Valentino, Matt Tyrnauer, Suzy Menkes.Taschen, 2009
  • Knitwear Revolution: Designer Patterns to Make, Suzy Menkes. Penguin Books, 1985
  • Dolls For The Princesses: The Story Of France And Marianne , Suzy Menkes, Faith Eaton. Royal Collection Enterprises, 2005

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Catalog of the German National Library
  2. ↑ Conti, Samantha (29 грудня 2020). Media People: Moving On With Suzy Menkes. WWD (амер.). Процитовано 26 січня 2021.
  3. ↑ AnOther. Suzy Menkes on a Love Affair with Fashion. AnOther. Процитовано 4 серпня 2017.
  4. ↑ Stern, Claire (8 травня 2013). Suzy Menkes Sounds Off on the Met Gala, Fashion's "Circus" of Bloggers. The Daily Beast. Процитовано 4 серпня 2017.
  5. ↑ Suzy Menkes – Interview Magazine. 15 липня 2013.
  6. ↑ Marriott, Hannah (3 березня 2014). Suzy Menkes leaves International Herald Tribune for Vogue. The Guardian.
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 6 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2021-03-18 у Wayback Machine.]
  8. ↑ International Herald Tribune biography (PDF) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2007.
  9. ↑ Paton, Elizabeth (23 вересня 2015). When High Holy Days and Fashion Clash. The New York Times.
  10. ↑ а б в A Samurai in Paris. The New Yorker. 10 березня 2003.
  11. ↑ London Calling: Suzy Menkes's Sale of a Lifetime. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 6 березня 2021. [Архівовано 2016-08-20 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Alexander, Ella. Suzy Menkes Opens Her Wardrobe. Vogue. UK.

Посилання

[ред. | ред. код]