Трофей Сігрейва англ. Segrave Trophy | ||||
Країна | Велика Британія | |||
---|---|---|---|---|
Тип | нагорода | |||
Вручає: | Королівський автомобільний клуб[en] | |||
Підстава | «За видатні навики, сміливість та ініціативу на землі, воді і у повітрі, дух пригод»[1] | |||
Статус | вручається | |||
Нагородження | ||||
Засновано: | 1930 | |||
Перше: | 1930 | |||
Нагороджені: | ||||
Категорія:Володарі Трофею Сігрейва (16) | ||||
Черговість | ||||
Сайт | royalautomobileclub.co.uk/motoring/trophies/the-segrave-trophy |
Трофе́й Сігре́йва (англ. Segrave Trophy) вручається щорічно громадянину Великої Британії, що продемонстрував «видатні навики, відвагу та ініціативу на суші, воді і у повітрі». Нагороду названо на честь Генрі Сігрейва, першої людини, яка одночасно володіла рекордами швидкості на суші і на воді[1]. Премію заснувала дружина Сігрейва, Доріс, яка була «сповнена рішучості продовжити його справу»[2][3]. Трофей, створений скульптором Гілбертом Баєсом[en][4], присуджує Королівський автомобільний клуб[en] щорічно з 1930 року[5]. Він не вручається, якщо, на думку комітету, не було достатньо серйозних досягнень, щоб заслужити нагороду. Серед колишніх спонсорів трофея були «Castrol[en]», «Ford» і «Aston Martin»[6][7].
Першим володарем призу став уродженець Австралії Чарльз Кінгсфорд-Сміт, який наодинці перелетів з Ірландії до Ньюфаундленду через Атлантику за трохи більше ніж 31 годину. Він також виграв гонку Англія — Австралія у 1930 році, подолавши дистанцію наодинці за 13 днів[8]. Британська льотчиця Емі Джонсон стала першою жінкою, яка отримала трофей у 1932 році за її переліт з Лондона до Кейптауна літаком de Havilland Puss Moth[5]. Відтоді нагороду отримали ще чотири жінки: Джин Баттен (1936 рік) за 11-денний переліт наодинці з Англії до Нової Зеландії, Фіона Гор[en] (1980 рік) за досягнення швидкості понад 100 миль за годину (160 км/ч) на воді, Єва Джексон (1987 рік) за переліт наодинці на надлегкому літаку[en] з Лондона до Сіднея і Луїза Ейткен-Вокер[en] (1990 рік) за перемогу у жіночому Кубку чемпіонату світу з ралі[5]. Трофей Сігрейва чотири рази вручався посмертно: Джеффрі де Хевілленду молодшому[en] (1946), Дональду Кемпбеллу (1966), Брюсу Макларену (1969) і Джоуї Данлопу[en] (2000)[5]. Переможцем Segrave Trophy 2018 став водій з двома ампутованими кінцівками Біллі Монгер[en], який у свої 20 років став наймолодшим володарем нагороди[9].
Додаткова нагорода, медаль Сігрейва, також може бути вручена тим особам, які «зіграли фундаментальну роль у допомозі здобувачу трофею Сігрейва у досягненні мети»[10]. Пітер Дьюкейн[en] отримав медаль у 1939 році за розробку та виготовлення катера Blue Bird K4. Партнеру Брюса Макларена по команді Денні Гальму та їхньому головному механіку Кері Тейлору вручили медаль у 1969 році, коли їхня команда виграла усі перегони Can-Am сезону 1969 року[11]. 1993 року автомобільний дизайнер Ерік Бродлі отримав медаль Сігрейва за роботу з Lola Cars. Марк Вілкінсон отримав медаль у 2001 році як другий пілом переможця трофею Тіма Еллісона, а леді Мосс, дружина Стірлінга Мосса, отримала її у 2005 році за підтримку свого чоловіка[5]. 2013 року медалі вручили Вольфгангу Ульріху[en] (начальнику команди), Тому Крістенсену[en] і Лоїку Дювалю[en] (другим пілотам) з Audi, відзначивши їхню допомогу Алану Макнішу[10]. Засновник Carlin Motorsport[en] Тревор Карлін був нагороджений медаллю Сігрейва у 2018 році за допомогу Біллі Монгеру[en] у поверненні в автоспорт після травм[9].
Крім того, сертифікат досягнень Сігрейва може бути вручений особі, яка не є громадянином Великої Британії, але в іншому випадку могла би претендувати на визнання. Він був вручений лише один раз, у 2002 році, Бйорну Руне Гйелстену[en], котрий був помічником водного гонщика Стіва Кертіса[en][5].
Посмертне нагородження |
Ріу | Нагорода | Фото | Отримувач | Країна | Формулювання[5] |
---|---|---|---|---|---|
1930 | Трофей Сігрейва | Чарльз Кінгсфорд-Сміт | Австралія | «За переліт наодинці з Ірландії до Ньюфаундленда через Атлантичний океан за 31½ години, і перемогу за 13 днів, також наодинці, у повітряних перегонах Англія — Австралія „Південний Хрест“»[8][12]. | |
1931 | Трофей Сігрейва | Берт Гінклер[en] | Австралія | «За переліт наодинці літаком de Havilland Puss Moth[en] з Канади до Лондона за найменш прямим маршрутом, який тільки можна собі уявити»[13]. | |
1932 | Трофей Сігрейва | Емі Джонсон | Велика Британія | «За рекордний переліт літаком de Havilland Puss Moth[en] з Лондона до Кейптауна»[14]. | |
1933 | Трофей Сігрейва | Малколм Кемпбелл | Велика Британія | «За підняття рекорду швидкості на землі до 272,11 милі за годину (437,92 км/год) на автомобілі Blue Bird[en]»[15]. | |
1934 | Трофей Сігрейва | Кен Уоллер | Велика Британія | «За його переліт завдовжки 4000 миль (6400 км) з Бельгії до теперішньої Демократичної Республіки Конго і назад на літаку de Havilland DH.88 Comet[en] усього за 3439 хвилин»[16]. | |
1935 | Трофей Сігрейва | Джордж Ейстон[en] | Велика Британія | «За рекорди швидкості у перегонах протягом 1 години, 12 годин і 24 годин, у тому числі за досягнення середньої швидкості 140,52 милі за годину (226,15 км/год) за 24 години їзди на автомобілі Speed of the Wind[en]»[17]. | |
1936 | Трофей Сігрейва | Джин Баттен | Нова Зеландія | «За рекордний переліт наодинці літаком Percival Gull[en] з Англії до Окленду, що тривав 11 днів 45 хвилин»[18]. | |
1937 | Трофей Сігрейва | Артур Клоустон[en] | Велика Британія | «За його політ разом з Бетті Кірбі-Грін[en] на літаку De Havilland DH.88 Comet[en] з Кройдона до Кейптауна і назад за 77 годин 49 хвилин»[19]. | |
1938 | Трофей Сігрейва | Голді Гарднер[en] | Велика Британія | «За досягнення рекордної швидкості у класі G 186,6 милі за годину (300,3 км/год) на 1100-кубовому автомобілі MG N-Type по німецькому автобані»[20]. | |
1939 | Трофей Сігрейва | Малколм Кемпбелл | Велика Британія | «За встановлення нового рекорду швидкості на воді у 141,74 милі за годину (228,11 км/год) на озері Коністон-Вотер[en] на катері Blue Bird K4»[21]. | |
Медаль Сігрейва | Пітер Дьюкейн[en] | Велика Британія | «За розроблення та побудову катера Blue Bird K4»[5]. | ||
1940 | Приз не присуджували через Другу світову війну[5]
| ||||
1941 | |||||
1942 | |||||
1943 | |||||
1944 | |||||
1945 | |||||
1946 | Трофей Сігрейва | Джеффрі де Гевілленд молодший[en] | Велика Британія | «Посмертно нагороджений за внесок у розвиток британської авіації як льотчик-випробовувач, що брав участь у розробці таких літаків, як De Havilland Mosquito, Hornet і Vampire»[22]. | |
1947 | Трофей Сігрейва | Джон Кобб[en] | Велика Британія | «За встановлення рекорду швидкості на суші 394,19 милі за годину (634,39 км/год) на автомобілі Railton Special[en]»[23]. | |
1948 | Трофей Сігрейва | Джон Деррі[en] | Велика Британія | «За те, що він став першим британським пілотом, який перевищив швидкість звуку, що він і зробив на літаку de Havilland Vampire»[24]. | |
1949 | |||||
1950 | |||||
1951 | Трофей Сігрейва | Джеф Дюк | Велика Британія | «За перемогу в чемпіонатах світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів у класах 350 та 500 см³, а також у перегонах Tourist Trophy[en] серед юніорів і дорослих в одному році»[26]. | |
1952 | Не присуджували[5]
| ||||
1953 | Трофей Сігрейва | Невілл Дюк[en] | Велика Британія | «За встановлення нового рекорду швидкості польоту 727,63 милі за годину (1171,01 км/год) на літаку Hawker Hunter над Літлгемптоном[en]»[22]. | |
1954 | Не присуджували[5]
| ||||
1955 | Трофей Сігрейва | Дональд Кемпбелл | Велика Британія | «За встановлення нового рекорду швидкості на воді 202,15 милі за годину (325,33 км/год) на озері Алсвотер на катері Bluebird K7[en]»[27]. | |
1956 | Трофей Сігрейва | Пітер Твісс[en] | Велика Британія | «За встановлення нового рекорду швидкості польоту у 1132 милі за годину (1822 км/год) і за те, що він став першою людиною, що подолала рубіж швидкості у 1000 миль за годину (1600 км/год) у горизонтальному польоті на літаку Fairey Delta 2[en] (на фото)»[28]. | |
1957 | Трофей Сігрейва | Стірлінг Мосс | Велика Британія | «За три Гран-прі з командою Ванволл[en] і п'ять рекордів швидкості у класі»[15]. | |
1958 | Трофей Сігрейва | Дональд Кемпбелл | Велика Британія | «За встановлення рекорду швидкості на воді до 260 миль за годину (420 км/год) на озері Коністон[en] на катері Bluebird K7[en]»[29]. | |
1959 | Не присуджували[5]
| ||||
1960 | Трофей Сігрейва | Том Брук-Сміт | Велика Британія | «За вертикальний політ і зависання у повітрі на літальному апараті вертикального злету і приземлення Short SC.1[en] (на фото)»[30]. | |
1961 | Не присуджували[5]
| ||||
1962 | Трофей Сігрейва | Білл Бедфорд[en] | Велика Британія | «За виконання першої вертикальної посадки літака з нерухомим крилом Hawker P-1127[en] на авіаносець HMS Ark Royal (R09)»[31]. | |
1963 | Не присуджували[5]
| ||||
1964 | Трофей Сігрейва | Дональд Кемпбелл | Велика Британія | «За те, що він став першою людиною з часів свого батька, що досягла „подвійного“ рекорду швидкості на воді до 276,33 милі за годину (444,71 км/год) на катері Bluebird K7[en] на озері Дамблейунг[en] (Австралія), і встановила рекорд швидкості на суші до 429 миль за годину (690 км/год) на озері Ейр на автомобілі Bluebird-Proteus CN7[en]»[15]. | |
1965 | Не присуджували[5]
| ||||
1966 | Трофей Сігрейва | Дональд Кемпбелл | Велика Британія | «Нагороджений посмертно за видатний внесок у розвиток механіки і аеродинаміки»[32]. | |
1967 | Не присуджували[5]
| ||||
1968 | Трофей Сігрейва | Кен Волліс[en] | Велика Британія | «За його розробки і льотну майстерність в галузі легких автожирів, а також за встановлення декількох світових рекордів»[5]. | |
1969 | Трофей Сігрейва | Брюс Макларен | Нова Зеландія | «Посмертно нагороджений за дизайн, розробку та водіння автомобілів, що виграли усі раунди Can-Am[en] 1969 року[en]»[11]. | |
Медаль Сігрейва | Денні Гальм, Кері Тейлор | Велика Британія | За дизайн, розробку та водіння автомобілів, що виграли всі раунди перегонів Can-Am[en] 1969 року[en][11]. | ||
1970 | Трофей Сігрейва | Браян Трабшоу[en] | Велика Британія | «За його працю по розробці й успішному пілотуванню прототипа надзвукового авіалайнера Конкорд (на фото), включно з його першим надзвуковим польотом над сушею»[33]. | |
1971 | Не присуджували[5]
| ||||
1972 | |||||
1973 | Трофей Сігрейва | Джекі Стюарт | Велика Британія | «За перемогу у своєму третьому чемпіонаті світу у Формулі-1 за п'ять сезонів з британською командою і за те, що він став найуспішнішим гонщиком Гран-прі в історії»[34] | |
1974 | Трофей Сігрейва | Джон Блешфорд-Снелл[en] | Велика Британія | «За керівництво першим в історії завершеним дослідженням річки Заїр»[35]. | |
1975 | Трофей Сігрейва | Роджер Кларк[en], Стюарт Тернер, Джим Портер, Пітер Ешворт, Тоні Мейсон | Велика Британія | «За успіх Ford Motor Company в чемпіонаті Великої Британії з ралі[en]»[36]. | |
1976 | Трофей Сігрейва | Пітер Коллінз | Велика Британія | «За перемогу в чемпіонаті світу зі спідвею на британському двигуні Weslake»[37]. | |
1977 | Трофей Сігрейва | Баррі Шін[en] | Велика Британія | «За збереження титулу чемпіона світу з мотогонок у класі 500 см³»[37]. | |
1978 | Трофей Сігрейва | Джон Каннінгем[en] | Велика Британія | «За 40-річну кар'єру як головного льотчика-випробувача у компанії de Havilland[en], а потім в British Aerospace, у тому числі у військовий час як льотчика нічного винищувача, який переміг у 20 повітряних боях при обороні Британії у розпалі Бліцу»[5]. | |
1979 | Трофей Сігрейва | Майк Гейлвуд | Велика Британія | «За тривалу кар'єру у чемпіонатах світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів, Формулі-1 та його успіхи у перегонах Isle of Man TT[en], в тому числі останніх, у 1979 році, у віці 39 років, після успішного повернення до перегонів після 11-річної перерви»[38]. | |
1980 | Трофей Сігрейва | Фіона Гор[en] | Велика Британія | «За те, що стала першою жінкою, яка досягнула швидкості понад 100 миль за годину (160 км/год) на воді, досягнувши швидкості 102 милі за годину (164 км/год) на озері Віндермір»[39]. | |
1981 | Не присуджували[5]
| ||||
1982 | Трофей Сігрейва | Сенді Вудвард[en] | Велика Британія | «За командування флагманським кораблем HMS Hermes від імені всіх, хто боровся за визволення Фолклендських островів»[5]. | |
1983 | Трофей Сігрейва | Річард Нобель[en] | Велика Британія | «За встановлення рекорду наземної швидкості до 633,468 милі за годину (1019,468 км/год) у пустелі Блек-Рок (штат Невада) на автомобілі Thrust2»[15]. | |
1984 | Трофей Сігрейва | Баррі Шін[en] | Велика Британія | «За свою кар'єру у чемпіонатах світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів, в тому числі за те, що він став єдиною людиною, яка виграла чемпіонати світу на усіх рівнях від 50 до 500 см³»[40]. | |
1985 | Трофей Сігрейва | Кен Волліс[en] | Велика Британія | «За досягнення в авіації, включаючи безліч світових рекордів висоти, швидкості і дальності польоту на автожирах»[41]. | |
1986 | Трофей Сігрейва | Річард Бренсон | Велика Британія | «За розробку Virgin Atlantic Challenger[en] та його зусилля у побитті рекорду Blue Riband при перетині Атлантики на вітрильному човні»[42]. | |
1987 | Трофей Сігрейва | Єва Джексон | Велика Британія | «За переліт наодинці з Лондона в Сіднея на надлегкому літаку[en] Shadow»[43]. | |
1988 | Трофей Сігрейва | Мартін Брандл | Велика Британія | «За перемогу у чемпіонаті світу з перегонів на спорткарах на автомобілі Jaguar»[36]. | |
1989 | Трофей Сігрейва | Боб і Джо Ів | Велика Британія | «За перемогу у позашляховому марафоні Кемел-трофі[en] завдовжки 1062 милі (1709 км) через тропічні ліси Бразилії від Алта-Флореста[en] до Манауса»[44]. | |
1990 | Трофей Сігрейва | Луїза Ейткен-Вокер[en] | Велика Британія | «За перемогу у жіночому чемпіонаті світу з ралі на автомобілі компанії Vauxhall Motors»[45]. | |
1991 | Трофей Сігрейва | Стів Вебстер[en] | Велика Британія | «За четверту перемогу на чемпіонаті світу для мотоциклів з коляскою»[40]. | |
1992 | Трофей Сігрейва | Френк Вільямс і Найджел Менселл | Велика Британія | «За перемогу у гонках Формули-1 у 1992 році серед конструкторів (Вільямс) і пілотів (Менселл) (на фото в Williams F1 в Канаді у 1988 році)»[36]. | |
1993 | Трофей Сігрейва | Найджел Менселл | Велика Британія | «За перемогу у чемпіонаті світу CART IndyCar Series в Америці (на фото у Lola T93/00 на трасі у Mid-Ohio Sports Car Course) із першої спроби»[5]. | |
Медаль Сігрейва | Ерік Бродлі[en] | Велика Британія | За співробітництво з компанією Lola Cars[5]. | ||
1994 | Трофей Сігрейва | Карл Фогерті[en] | Велика Британія | «За перемогу у чемпіонаті світу із супербайку на мотоциклі Ducati»[34]. | |
1995 | Трофей Сігрейва | Колін Мак-Рей | Велика Британія | «За те, що став першим британським гонщиком, який виграв чемпіонат світу з ралі на автомобілі Subaru»[36] | |
1996 | Трофей Сігрейва | Деймон Гілл | Велика Британія | «За те, що став чемпіоном світу у Формулі-1 і першим сином колишнього чемпіона, що завойовував це титул»[36]. | |
1997 | Трофей Сігрейва | Енді Грін | Велика Британія | «За встановлення рекорду швидкості 763,065 милі за годину (1228,034 км/год) у пустелі Блек-Рок на автомобілі Thrust SSC (на фото), ставши першою людиною, що подолала звуковий бар'єр на суходолі»[15]. | |
1998 | Трофей Сігрейва | Браян Мілтон[en] | Велика Британія | «За те, що став першою людиною, що здійснила навколосвітню подорож на надлегкому літаку[en]»[46]. | |
1999 | Трофей Сігрейва | Джекі Стюарт | Велика Британія | «За життя, присвячене мотоспорту»[5]. | |
2000 | Трофей Сігрейва | Джоуї Данлоп[en] | Велика Британія | «Нагороджений посмертно на знак визнання видатних досягнень у перегонах Isle of Man TT[en]»[40]. | |
2001 | Трофей Сігрейва | Тім Еллісон | Велика Британія | «За перший навколосвітній переліт льотчика-інваліда»[5]. | |
Медаль Сігрейва | Марк Вілкінсон | Велика Британія | Як другий пілот переможця трофею Тіма Еллісона[5]. | ||
2002 | Трофей Сігрейва | Стів Кертіс[en] | Велика Британія | «За перемогу як гонщика в чемпіонатах світу, Європи і поул-позиції у морських перегонах на моторних човнах Класу 1[en] (на фото моторний човен Spirit of Norway)»[15]. | |
Сертифікат досягнень Сігрейва | Бьорн Руне Г’єлстен[en] | Норвегія | За допомогу водному гонщику Стіву Кертісу[en][5]. | ||
2003 | Трофей Сігрейва | Браян Лекомбер | Велика Британія | «За свою кар'єру понад 20 років як провідний пілот авіашоу, а також журналіст і комунікатор з вищого пілотажу та встановлення рекордів»[47]. | |
2004 | Не присуджували[5]
| ||||
2005 | Трофей Сігрейва | Стірлінг Мосс | Велика Британія | «За його досягнення у всіх видах автоспорту і заслуги перед спортом»[5]. | |
Медаль Сігрейва | леді Мосс, дружина Стірлінга Мосса | Велика Британія | За підтримку свого чоловіка[5]. | ||
2006 | Не присуджували[5]
| ||||
2007 | Трофей Сігрейва | Льюїс Гамільтон | Велика Британія | «За безпрецедентні досягнення в дебютному сезоні в перегонах Формули-1»"[5]. | |
2008 | Трофей Сігрейва | Алан Макніш[en] | Велика Британія | «За виняткове прагнення автоспорту»[48]. | |
2009 | Трофей Сігрейва | Пол Боном[en] | Велика Британія | «Як перший чемпіон Великої Британії у перегонах Red Bull Air Race World Championship[en]»[15]. | |
2010 | Трофей Сігрейва | Едріан Ньюї | Велика Британія | «За перемогу в чемпіонаті світу серед пілотів і конструкторів Формули-1 з трьома командами: Вільямс, Макларен и Ред Булл»[49]. | |
2011 | Трофей Сігрейва | Дейв Сайкс | Велика Британія | «За те, що став першим пілотом з паралічем нижніх кінцівок, що здійснив переліт з Йорка до Сіднея на надлегкому літаку, що подолав шлях за 257 годин»[50]. | |
2012 | Трофей Сігрейва | Джон Сертіс | Велика Британія | «За видатну кар'єру у дво- та чотириколісному автоспорті, у тому числі сім титулів чемпіона світу з мотоспорту, кульмінацією якого стало унікальне досягнення — він став єдиною людиною, яка виграла чемпіонат світу з мотоперегонів та чемпіонат Формули-1»[51]. | |
2013 | Трофей Сігрейва | Алан Макніш[en] | Велика Британія | «Перший британець, який виграв RAC Tourist Trophy[en], 24 години Ле-Мана і чемпіонат світу з автогонок на витривалість в одному сезоні»[52]. | |
Медаль Сігрейва | Вольфганг Ульріх[en], Том Крістенсен[en], Лоїк Дюваль[en] з Audi | Німеччина | На знак визнання заслуг тих, чия праця відіграла основоположну роль у наданні допомоги Алану Макнішу у досягненні його цілей[10] | ||
2014 | Не присуджували[5]
| ||||
2015 | Трофей Сігрейва | Джон Макгіннес[en] | Велика Британія | «За визначний внесок у шосейні та кільцеві перегони на мотоциклах, у тому числі встановлення абсолютного рекорду кола на змаганнях Isle of Man TT[en] 2015 года»[15]. | |
2016 | Не присуджували[5]
| ||||
2017 | Трофей Сігрейва | Сем Сандерленд[en] | Велика Британія | «За те, що став першим британцем, що виграв Ралі Дакар серед мотоциклів у 2017 році»[53]. | |
2018 | Трофей Сігрейва | Біллі Монгер[en] | Велика Британія | «За прояв виняткової мужності та рішучості після важких випробувань та повернення до високих рівнів автоспорту»[54]. | |
Медаль Сігрейва | Тревор Карлін[en] | Велика Британія | За допомогу Біллі Монгеру[en] у поверненні в автоспорт[9]. | ||
2019 | Не присуджували[5]
| ||||
2020 | Трофей Сігрейва | Джеймс Кетчел[en] | Велика Британія | «За те, що став першою людиною, яка здійснила кругосвітній політ на автожирі, сертифікованому Книгою рекордів Гіннеса»[55]. | |
2021 | Трофей Сігрейва | Робін Шут | Велика Британія | «Як єдиному британському гонщику, що виграв загальний залік Pikes Peak International Hill Climb[en]»[56]. | |
2022 | Трофей Сігрейва | Зара Рутерфорд і Мак Рутерфорд[en] | Велика Британія | «Королівський автомобільний клуб присудив нагороду юним пілотам, що здійснили навколосвітній політ наодинці, Зарі Рутерфорд і Маку Рутерфорду як наймолодшій жінці та наймолодшій особі відповідно» |
На момент присудження нагороди австралійці Чарльз Кінгсфорд-Сміт і Берт Гінклер[en] та новозеландка Джин Баттен також вважалися британськими підданими. Нагороду новозеландцю Брюсу Макларену присудили після ухвалення закону Нової Зеландії про громадянство 1948 року. Але, оскільки його команда McLaren базувалась у Великій Британії, присудження призу визнали правомірним.