Уго Грін

Уго Грін
Народився25 червня 1930(1930-06-25)[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Берегове Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 серпня 1996(1996-08-18)[1][2] (66 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Велика Британія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняGolders Green Jewish Cemeteryd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьрабин Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьрелігія[4], юдаїзм[4] і міжконфесійний діалогd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКембриджський університет, Королівський коледж, Кембрідж і Hebrew Union College – Jewish Institute of Religion – Cincinnatid Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяюдаїзм Редагувати інформацію у Вікіданих

Уго Грін (англ.: Hugo Gabriel Gryn; 25 червня 1930 — 18 серпня 1996) — британський реформаторський рабин, національний мовник і провідний голос у міжконфесійному діалозі.

Гуго Грін народився в заможній єврейській родині в містечку Берегово в Карпатській Русі, яка тоді входила до складу Чехословаччини, а нині в Україні. Його батьки одружилися в 1929 році. Це були Ґеза Грін (1900—1945), торговець лісом, і Белла Нойфельд.[6]

У 1944 році родину Гріна депортували до Освенцима. Уго та його мати вижили, але його десятирічний брат, Габріель, був отруєний газом після прибуття в Аушвіц, а його батько помер через кілька днів після того, як вони з Гюго були звільнені з Гунскірхена, підтабору Маутхаузена, у травні 1945 року.

Грін переїхав до Сполученого Королівства в 1946 році, і його відправили на пансіон у фермерську школу Polton House у Лассвейде, поблизу Единбурга. Він виграв стипендію на вивчення математики в Королівському коледжі в Кембриджі, а після закінчення навчання пішов добровольцем служити в ізраїльській армії під час війни в Палестині 1947—1949 років. У 1950 році він переїхав до Цинциннаті, де здобув кілька ступенів з єврейського писання в коледжі Hebrew Union, семінарії для рабинів-реформаторів.[7]

Після отримання докторського ступеня Всесвітня спілка прогресивного юдаїзму, яка фінансувала його навчання, направила Гріна до Бомбею. Після періоду роботи на спілку в Нью-Йорку він повернувся до Британії в 1964 році, де служив в одному з найбільших Конгрегації в Європі, синагозі Західного Лондона, спочатку як помічник рабина, а пізніше як старший рабин, протягом 32 років.[7] Грін став постійним радіоведучим і багато років з'являвся в програмах BBC Radio 4 «Думка на день» і «The Moral Maze».

У 1989 році Грін разом із дочкою Наомі повернувся до Берегово, щоб зняти фільм про своє дитинство.[8] Після його смерті Наомі Грін відредагувала його автобіографію, яка також називається "Погоня за тінями[9], яка зворушливо розповідає про його досвід, який він пережив Голокост.

Він одружився з Жаклін Селбі 1 січня 1957 року[6], у них було четверо дітей: Габі, Наомі, Рейчел і Давид.

Він помер від раку 18 серпня 1996 року і похований на кладовищі Хуп-Лейн у Голдерс-Грін, Лондон. Могила розташована на відносно видному місці, на північний схід від головного входу. Тодішній головний рабин Джонатан Сакс принципово відмовився відвідати його похорон. Сакс писав у приватному листуванні, яке згодом просочилося, що в рамках реформи рабин Грін був частиною «фальшивого угруповання» та одним із «тих, хто руйнує віру».[10]

Рабин Альберт Фрідландер, який також був автором статті про Ґріна в Оксфордському словнику національної біографії, описав його як «ймовірно найулюбленішого рабина у Великій Британії».[7]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Find a Grave — 1996.
  2. ↑ а б The Independent — Britain: 1986. — 176681 екз. — ISSN 1741-9743
  3. ↑ а б Evidence zájmových osob StB
  4. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ а б Albert Friedlander. About Hugo Gryn. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 16 квітня 2013. [Архівовано 2013-09-21 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б в Albert Friedlander, 'Gryn, Hugo Gabriel (1930—1996)', Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, September 2004; online edition, October 2008. Accessed 2 July 2020. (Note that online access to this requires a subscription, either as an individual or through a library that has a subscription.)
  8. ↑ Chasing Shadows (1991) — Plot summary: imdb.com
  9. ↑ Hugo Gryn Chasing Shadows – Introduction by Naomi Gryn (penguin.co.uk). Архів оригіналу за 22 травня 2007. Процитовано 1 червня 2007.
  10. ↑ Lord Sacks: The two sides of the chief rabbi | Editorial. 25 серпня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]