Франсуа Шале | |
---|---|
фр. François Chalais | |
![]() | |
Ім'я при народженні | Франсуа-Шарль Бауер (фр. François-Charles Bauer) |
Народився | 15 грудня 1919 Страсбург, ![]() |
Помер | 1 травня 1996 (76 років) ·лейкоз |
Поховання | Цвинтар Нейї-сюр-Сенd[1] ![]() |
Громадянство | ![]() |
Діяльність | журналіст, історик кіно |
Alma mater | Lycée Kléberd і Faculté de droit d'Aix-en-Provenced[2][3] ![]() |
Науковий ступінь | law degree in French speaking countriesd[2] |
Знання мов | французька[4] ![]() |
Заклад | France Soird[5], Le Figaro Magazine[5], Cinémonded[5], Radiodiffusion-Télévision Françaised[2][6], Le Parisien і Q16536228?[5] ![]() |
У шлюбі з | France Roched[1][2] і Mei-Chen Chalaisd[2][7] ![]() |
Нагороди | |
IMDb | ID 0149859 ![]() |
Франсуа́ Шале́ (фр. François Chalais, справжнє ім'я та прізвище Шарль-Франсуа Бауер (фр. François-Charles Bauer), нар.15 грудня 1919, Страсбург, Франція — 1 травня 1996,Париж, Франція) — французький журналіст, репортер, письменник і історик кіно. Приз Франсуа Шале, названий на його честь, вручається щороку на Каннському міжнародному кінофестивалі.
Шарль-Франсуа Бауер народився 15 грудня 1919 року в місті Страсбурзі у Франції. Журналістську кар'єру почав під час німецької окупації Франції в роки Другої світової війни, пишучи для низки колабораціоністських видань[8]. Проте, він був нагороджений Медаллю Опору після звільнення і продовжував довгу і плідну кар'єру, перш за все, співпрацюючи з France Soir з 1976 по 1986 рік і Le Figaro з 1980 по 1987 рік. Шале був постійним співробітником на французькому телебаченні під час Каннського кінофестивалю, брав інтерв'ю у знаменитостей і зірок кіно, часто зі своєю першою дружиною і колегою Франс Рош[fr].
Шале написав двадцять книг, в тому числі сімнадцять романів і три книги спогадів. Він також автор кількох кіносценаріїв і режисер двох телевізійних фільмів.
У 1975 році Франсуа Шале отримав за свою кар'єру нагороду від Французької Академії.
Шале був одружений з Мей Чен (уроджена Нгуєн Тхі Хоа).
У 1969 році він був членом журі на 19-му Берлінському міжнародному кінофестивалі[9]; у 1978 — членом журі 31-го Каннського кінофестивалю[10].
Франсуа Шале помер 1 травня 1996 року в Парижі, Франція, від лейкемії. Був похований на старому кладовищі Нейї-сюр-Сен[11].
Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
---|---|---|---|---|---|
1949 | Портрет вбивці | Portrait d'un assassin | ![]() | ||
1952 | Je sème à tout vent | ![]() | |||
1953 | Закохані з Толедо | Les amants de Tolède | ![]() | ||
1953 | Спальня старшокласниць | Dortoir des grandes | ![]() | ||
1956 | Співчуття до вампірів | Pitié pour les vamps | ![]() | ||
1957 | к/м | Les marines | ![]() | ||
1958 | Красуня і циган | La belle et le tzigane | ![]() | ||
1961 | к/м | Історія собаки | Une histoire de chiens | ![]() | |
1962 | т/ф | Пес | Le chien | ![]() |
![]() |