Франсішку д'Оланда

Франсішку д'Оланда
порт. Francisco de Holanda
«Франциско д'Оланда — автопортрет», бл. 1573 (De Aetatibus Mundi Imagines)
Народився6 вересня 1517(1517-09-06)
Лісабон, Португалія
Помер19 червня 1584(1584-06-19)[1] (66 років)
Лісабон, Португалія
Країна Португальське королівство
Діяльністьмистецтвознавець, архітектор, ілюстратор рукописів, скульптор, художник, історик, письменник
Галузьархітектура[2], малярство[2], історія[2], скульптура[2] і літературна діяльністьd[2]
Знання мовпортугальська[3]
БатькоАнтоніо де Оландаd

Франсі́шку д'Оланда (порт. Francisco d'Olanda, Francisco d'Ollanda; 6 вересня 1517, Лісабон — 19 червня 1585, Лісабон), також відомий як Франсішку де Оланда, Франциск Голландський (порт. Francisco de Holanda; англ. Francesco d'Olanda[4], Francis of Holland[5]) — португальський придворний художник і скульптор короля Жуана III, а пізніше — Себаштіана. Написав роботу, яка вважається першим трактатом про портретний живопис у Європі — «Do tirar pólo natural» (1549)[6]. Вважається однією з найважливіших постатей португальського Відродження, також був есеїстом, архітектором та істориком. Він представляв зрозумілу реальність Святої Трійці через «гіпотетичний» синтаксис геометричних фігур[7]. Він наполягав на контрасті між ідеальною площиною, безтілесною формою та «недосконалою копією в земній зоні». Його візуальна мова демонструвала суміш неоплатонізму, християнської каббали і, нарешті, луллізму[8]. В освіті Франсиско де Оланда наголошував на математиці та геометрії, випереджуючи реформи Клавія кінця XVI століття[9]. Сільві Десварт сказала, що «Франсішку де Оланда відводить привілейоване місце космографії та астрології в освіті художника. Нарівні з геометрією, математикою та перспективою, він рекомендував їх… щоб досягти небес у надії одного дня прибути до Емпіреї та усвідомити божественні роботи»[10].

Біографія

[ред. | ред. код]
«Створення людини», De aetatibus mundi imagines (деталь)

Франсішку де Оланда народився в Лісабоні, Португалія, 6 вересня 1517 року. Він почав свою кар'єру мініатюриста у віці 20 років. Його батько, Антоніу де Оланда (порт. António de Holanda), також був королівським мініатюристом. Франсішку навчався в Італії між 1538 і 1547 роками, де він часто відвідував зустрічі з Вітторією Колонна, однієї з видатних особистостей італійського Відродження. Колонна надала йому доступ до декого з найбільших художників того періоду, таких як Парміджаніно, Джамболонья та, що найважливіше, Мікеланджело, який познайомив його з класицизмом. Франсішку дуже любив компанію Мікеланджело і не хотів із ним розлучатися, що було втомливо літньому митцеві[5].

У віці 30 років він повернувся до Португалії та отримав різні замовлення від правлячого короля Португалії, кардинала-архієпископа Евори, а пізніше від короля Жуана III (1521—1557) і короля Себаштіана (1568—1578). Франсішку помер у Лісабоні, Португалія, 19 червня 1585 року у віці 68 років.

Естетичні цінності

[ред. | ред. код]
Портрет Мікеланджело (між 1538 та 1540)

Франсішку де Оланда прийняв естетичні цінності Відродження. Його картини яскраво виражали прагнення стимулювати особисту оригінальність і забезпечити зв'язок між природою (чистим дзеркалом Творця) і античними майстрами величі, симетрії, досконалості та пристойності. Більшість із цих цілей можна побачити в його трактаті з трьох частин про природу мистецтва «Про стародавній живопис» (порт. Da Pintura Antiga), 1548. Друга частина цього трактату містить чотири діалоги, імовірно з Мікеланджело[11]. Тут його пристрасть до класицизму була висунута на перший план, оскільки він передав суть творчості Мікеланджело та сучасного мистецького руху в Римі.

Франсішку відзначився серією малюнків за наказом португальського короля Жуана III. Ці малюнки були присвячені старовинам Італії та були виконані між 1540 і 1547 роками[12], завдяки його дослідженням щодо відродження археологічної спадщини Риму та італійського мистецтва в першій половині XVI століття.

Франсішку був автором фасаду церкви Богоматері Благодатної (порт. Igreja de Nossa Senhora da Graça) в Еворі. Він також написав кілька портретів, не всі з яких збереглися[13][14].

Франсішку написав перше есе про урбаністичність на Піренейському півострові «Про будівництво, якого бракує місту Лісабону» (порт. Da fábrica que falece à cidade de Lisboa), а також створив De aetatibus mundi imagines і Antigualhas.

Роботи

[ред. | ред. код]

Франсишку де Оланда був автором:

  • De aetatibus mundi imagines (1543–73)
  • Da pintura antiga (Лісабон, 1548; в якому він приписує панелі Святого Вінсента художникові Нуну Гонсалвіш)
    • Частина II: Diálogos de Roma
  • Do tirar pólo natural (1549)
  • Da fábrica que falece à cidade de Lisboa (Лісабон, 1571)
  • De quanto serve a ciência do desenho e entendimento da arte da pintura, na república christâ Assim na paz como na guerra (Лісабон, 1571)
  • Antigualhas de Roma

«Про античний живопис»

[ред. | ред. код]

1548 року Франсішку д'Оланда завершив свій трактат «Da Pintura Antiga» («Про античний живопис») із двох частин. Тут знайшла вираження його пристрасть до класицизму, у трактаті висвітлено суть творчості Мікеланджело і мистецького руху в Римі другої половини XVI ст. Цю роботу, однак, опублікували лише через три століття; присвячена португальському королю Жуану III. Рукопис зараз належить Королівській бібліотеці Мадрида. Частково саме завдяки їй стало можливим ідентифікувати роботу художника Нуну Гонсалвіша.

У першій частині йдеться про всі жанри та способи живопису, а у другій частині трактату містилися т. зв. «Римські діалоги» або «Діалоги з Мікеланджело»[15]. Ці «діалоги» стосувалися періоду розпису Сікстинської капели (фреска «Страшний суд»). Книга була опублікована тільки у 1896 році (Francisco D'Ollanda, Quatro Dialogos Da Pintura Antiga, Porto, 1896), перший переклад італійською — 1926[16], англійською — 1928[17].

Джон Аддінґтон Сімондз, історик культури, описував «Діалоги» так[5]:

Написані в химерному стилі шістнадцятого століття, в якому дивним чином поєднувалися реальні обставини та факти з міркуваннями автора, ці есе представляють яскраву картину бесід Буонарроті з Вітторією Колонною та її друзями. Діалоги поділені на чотири частини, три з яких містять детальний опис трьох недільних розмов у монастирі Сан-Сільвестро на Монте-Кавалло
Оригінальний текст (англ.)
Written in the quaint style of the sixteen century, which curiously blent actual circumstance and fact with the author's speculation, these essays present a vivid picture of Buonarroti's conferences with Vittoria Colonna and her friends. The dialogues are divided into four parts, three of which profess to give a detailed account of three several Sunday conversations in the Convent of S. Silvestro on Monte Cavallo

Ці діалоги з Мікеланджело дають можливість краще зрозуміти Мікеланджело та його позицію щодо мистецтва[18].

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Symonds, vol.2, 1925, с. 70.
  5. ↑ а б в Symonds, vol.2, 1925, с. 108.
  6. ↑ Deswarte-Rosa, 2018, с. 18.
  7. ↑ Castillo та Nelson, 2012, с. 81.
  8. ↑ Deswarte-Rosa, 2018, с. 22.
  9. ↑ Castillo та Nelson, 2012, с. 88.
  10. ↑ Deswarte-Rosa, 2018, с. 24.
  11. ↑ Ronald W. Sousa (1978), «The View of the Artist in Francisco de Holanda's Dialogues», Luso-Brazilian Review 15, p. 44.
  12. ↑ Hillgarth J. N. (2000). The Mirror of Spain, 1500—1700: The Formation of a Myth. Michigan: The University of Michigan Press. pp. 242–43.
  13. ↑ Annemarie Jordan, 1994, Retrato de Corte em Portugal. O Legado de António Moro (1552—1572), Lisbon: Quetzal Editores, p. 50.
  14. ↑ Our lady of Grace MA [Архівовано 2020-10-20 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Francisco De Holanda, Dialogues with Michelangelo, Pallas Athene, 2006 ISBN 1-84368-015-7 (англ.)
  16. ↑ Paulo Villac Filho (31 липня 2004). Da Pintura Antigua by Francisco de Hollanda (англ.) . Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 21 січня 2012.
  17. ↑ Ian Chilvers. Holanda, Francisco de. The Oxford Dictionary of Art. 2004. Encyclopedia.com (англ.) . Процитовано 21 січня 2012.[недоступне посилання з липня 2019]
  18. ↑ Symonds, vol.1, 1925, с. 111.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Alves, José da Felicidade, Introdução ao estudo da obra de Francisco de Holanda (Lisbon, 1986)
  • Deswarte, Sylvie, ed. As Imagens das Idades do Mundo de Francisco de Holanda. Lisboa: Imprensa Nacional-Casa de Moeda, 1987.
  • Deswarte-Rosa, Sylvie (2018), Do Tirar Polo Natura (1549) de Francisco de Holanda, у Franco, Anísio (ред.), Tirar polo Natural. Inquérito ao retrato português [Inquiry to the Portuguese Portrait], Museu Nacional de Arte Antiga, с. 18, HAL Id: halshs-01993392.
  • Castillo, David R.; Nelson, Bradley J. (2012). Spectacle and Topophilia: Reading Early Modern and Postmodern Hispanic Cultures. Vanderbilt University Press. ISBN 978-0-8265-1816-3. Процитовано 29 серпня 2015.
  • Santos, Mariana Amélia Machado, Á Estética de Francisco de Holanda, I Congresso do Mundo Português (Lisbon, 1940)
  • Segurado, Jorge, Francisco d'Ollanda (Lisbon, 1970)
  • Sousa, Ronald W., "The View of the Artist in Francisco de Holanda's Dialogues: A Clash of Feudal Models, " Luso-Brazilian Review 15 (1978), 43–58.
  • Vilela, José Stichini, Francisco de Holanda, Vida, Pensamento e Obra (Lisbon, 1982).
  • Твори Francisco de Holanda у проєкті «Гутенберг»
  • Works by or about Francisco de Holanda at Internet Archive

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Symonds, John Addington (1925). The Life of Michelangelo Buonarroti (англ.) . Т. 2. New York: Charles Scribner's Sons. с. 450. (англ.)