Френсіс Гальзен
| Френсіс Гальзен | |
|---|---|
| Народився | 23 березня 1944 (81 рік)  Тіне[d], округ Левенd, Брабант[d], Бельгія |
| Країна |  США |
| Діяльність | викладач університету, фізик |
| Alma mater | Лувенський католицький університет Левенський католицький університет[2] |
| Заклад | Університет Вісконсину в Медісоні |
| Вчителі | Frans Armand Cerulusd[2] |
| Аспіранти, докторанти | Dan Hooper |
| Членство | Європейська академія Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd |
| Нагороди | |
Френсіс Луї Гальзен (англ. Francis Louis Halzen, нар. 23 березня 1944 року в Тінені[en], Бельгія) — бельгійський фізик, спеціаліст з елементарних частинок. Він є почесним професором Гіллдейла та Грегорі Брейта в Університеті Вісконсіну у Медісоні та директором Інституту фізики елементарних частинок цього університету. Гальзен є головним дослідником нейтринної обсерваторії IceCube на станції Амундсен-Скотт на південному полюсі в Антарктиді, — найбільшого в світі нейтринного детектора, який працює з 2010 року.
Гальзен народився й виріс у Бельгії. Він закінчив Лувенський університет зі ступенем магістра фізики в 1966 році, в 1969 році здобув ступінь доктора філософії, а в 1972 році здобув ступінь агреже. З 1969 по 1971 рік він працював науковим співробітником CERN. З 1972 року він був професором Університету Вісконсіну у Медісоні і головним дослідником проєктів AMANDA та IceCube[3][4].
З 1970-х років Гальзен активно працює в галузі фізики космічних променів та астрофізики елементарних частинок. Окрім фізики елементарних частинок, він опублікував багато статей про аномалії космічних променів і кваркову матерію, а також про зв'язки між фізикою елементарних частинок і космічними променями, про космічні промені від наднових і про утворення мюонів в атмосферних зливах, утворених гамма-променями[5]. Він працював у різних консультативних комітетах, у тому числі для експериментів SNO, Telescope Array та Auger-upgrade, Інституту Макса Планка в Гейдельберзі та Мюнхені, ICRR[en] Токійського університету, Комісії США з визначення пріоритетів фізики елементарних частинок[6].
Разом з Аланом Мартіном[en] він є співавтором «Кварків і лептонів», стандартного підручника з фізики елементарних частинок[7].
Гальзен зацікавився пошуком нейтрино, почувши про спроби російських вчених виявити нейтрино в Антарктиді з використанням радіоантен на антарктичній станції для реєстрації радіоспалахів, викликаних зіткненням космічних нейтрино з льодом[8]. Визначивши, що ці взаємодії будуть надто слабкими, щоб їх зареєструвати, у 1987 році він почав працювати над проєктом AMANDA, який пропонував розмістити масив світлових датчиків глибоко в антарктичному льоді, який є прозорим, темним, стерильним і вільним від фонового світла. Цей пілотний експеримент виявився успішним, однак його результати були зіпсовані перешкодами від космічних променів і бульбашками повітря в льоді. Це переконало його, що знадобиться набагато більший і глибший масив, і в 2005 році проєкт AMANDA став частиною наступного проєкту Гальзена — нейтринної обсерваторії IceCube.
Гальзен виступав за будівництво набагато більшого детектора і зміг отримати фінансування як з європейських, так і з американських джерел. У 2005 році його команда почала будівництво проєкту IceCube, який був у 100 разів більший за AMANDA, із загальним розміром 1 км3 і занурений в лід на глибину до півтори милі. Після шести років будівництва IceCube почав працювати в 2010 році.
Найважливішим результатом IceCube стало чітке спостереження нейтрино високої енергії (приблизно в 100 разів більші за енергію частинок у Великому адронному колайдері) у 2013 році, яке походить зі ще не ідентифікованого джерела за межами Галактики. Це відкриття стимулювало планування та розробку ще більших нейтринних телескопів як на Південному полюсі, так і глибоко під океаном[5].
- 1994: член Американського фізичного товариства
- 2013: Нагорода «Прорив року» журналу «Physics World» за перше відкриття космічних нейтрино з-за меж Чумацького Шляху[9]
- 2015: Премія Бальцана[5]
- 2015: Премія Європейського фізичного товариства з астрофізики та космології[10]
- 2018: Премія Бруно Понтекорво за значний внесок у створення детектора IceCube та експериментальне відкриття астрофізичних нейтрино високих енергій
- 2024: Обраний до Національної академії наук США[11]
- ↑ Bruno Pontecorvo Prize 2018 awarded to Professor Francis Halzen (University of Wisconsin, Madison, USA). dlnp.jinr.ru.
- ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Francis Halzen Full CV (PDF). IceCube/University of Wisconsin. Процитовано 19 лютого 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Academy of Europe: Halzen Francis. Academia Europaea. Процитовано 19 лютого 2020.
- ↑ а б в 2015 Balzan Prize for Astroparticle Physics including neutrino and gamma-ray observation. International Balzan Prize Foundation. October 2015. Процитовано 11 листопада 2018.
- ↑ Francis Halzen: Biographical and Bibliographical Information. International Balzan Prize Foundation. October 2015. Процитовано 19 лютого 2020.
- ↑ Alan Martin. Fellows Directory. Royal Society. Процитовано 4 грудня 2018.
- ↑ Jayawardhana, Ray (10 грудня 2013). Neutrino Hunters: The Thrilling Chase for a Ghostly Particle to Unlock the Secrets of the Universe. Scientific American. ISBN 978-0374220631.
- ↑ Hamish Johnston (13 грудня 2013). Cosmic neutrinos named Physics World 2013 Breakthrough of the Year. Physics World. Процитовано 11 листопада 2018.
- ↑ The 2015 EPS HEPP Prizes are announced. European Physical Society. 14 квітня 2015. Процитовано 11 листопада 2018.
- ↑ National Academy of Sciences Elects Members and International Members. www.nasonline.org. 30 квітня 2024. Процитовано 12 травня 2024.