Фрідріх Фангор | |
---|---|
нім. Friedrich Fangohr | |
![]() Фангор — крайній праворуч (СРСР, 21 червня 1943). | |
Народився |
12 серпня 1899[1] Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія |
Помер |
17 квітня 1956[1] (56 років) Мюнхен, ФРН |
Країна |
![]() |
Діяльність | військовослужбовець |
Знання мов | німецька |
Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна |
Роки активності | з 1916 |
Військове звання |
![]() |
Нагороди |
![]() |
Фрідріх Фангор (нім. Friedrich Fangohr; 12 серпня 1899, Ганновер — 17 квітня 1956, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
8 грудня 1916 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. В грудні 1918 року вступив у добровольчу роту добровольчого полку «Гаазе» і призначений командиром взводу, потім перейшов у добровольчий батальйон «Петрі». 4 лютого 1920 року вступив в рейхсвер. З жовтня 1937 року — 1-й офіцер Генштабу 13-ї моторизованої дивізії, з лютого 1940 року — 41-го армійського корпусу. Учасник Польської і Французької кампаній. З 15 лютого 1941 року — начальник Генштабу 57-го армійського корпусу, з липня 1942 року — 4-ї танкової армії. Учасник Сталінградської битви. В червні 1944 року відправлений в резерв фюрера. З 25 серпня 1944 року — командир 122-ї піхотної дивізії, з 20 січня по 20 квітня 1945 року — 1-го армійського корпусу. В травні 1945 року призначений начальником німецького штабу зв'язку в штаб-квартирі союзників в Реймсі, який займався роззброєнням та інтернуванням німецьких солдатів. В травні 1948 року звільнений з полону.