Хайоєв Ізатулло Хайоєвич

Хайоєв Ізатулло Хайоєвич
тадж. Иззатулло Ҳаёев
Народився22 червня 1936(1936-06-22)
Куляб
Помер25 квітня 2015(2015-04-25)[1] (78 років)
Душанбе, Таджикистан
ПохованняПарк Лучобd
Країна СРСР
 Таджикистан
Діяльністьдержавний службовець, політик
Alma materТаджицький національний університет
Знання мовросійська
ЧленствоЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Конфесіяіслам
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора

Ізатулло Хайоєвич Хайоєв (тадж. Іззатулла Ҳаёевіч Ҳаёев, 22 червня 1936, кишлак Ходжаісхок, Кулябська нохія, Таджицька РСР, СРСР — 25 квітня 2015, Душанбе, Таджикистан) — радянський і таджицький державний діяч, голова Ради міністрів Таджицької РСР (з 4 січня 1986 по 30 листопада 1990), прем'єр-міністр Таджикистану (1991—1992)[2]. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР (1989—1991).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 червня 1936 року в родині дехканина в кишлаку Ходжаісхок, Кулябська нохія, Таджицька РСР.

У 1954 році закінчив Сталінабадський фінансово-кредитний технікум.

У 1954—1956 роках — старший ревізор фінансового відділу Гармського облвиконкому, завідувач фінансового відділу виконавчого комітету Новабадської міської ради депутатів трудящих Таджицької РСР.

У 1956—1961 роках — ревізор управління Міністерства фінансів Таджицької РСР.

Член КПРС з 1961 року.

У 1961 році закінчив економічний факультет Таджицького державного університету імені В. І. Леніна.

У 1961—1962 роках — начальник відділу управління Міністерства сільського господарства Таджицької РСР.

У 1962—1965 роках — начальник відділу опорно-показового господарства, заступник голови колгоспу імені Леніна Кумсангірского району Таджицької РСР.

У 1965—1966 роках — начальник Пянджського районного управління сільського господарства Таджицької РСР.

З 1966 року — завідувач відділу Комітету народного контролю Таджицької РСР.

У 1970 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС у Москві.

У 1970—1973 роках — 1-й секретар Калаї-Хумского районного комітету КП Таджикістану.

У 1973—1978 роках — голова виконавчого комітету Горно-Бадахшанської обласної ради депутатів трудящих Таджицької РСР.

У 1978—1983 роках — міністр м'ясної і молочної промисловості Таджицької РСР.

У 1983—1986 роках — 1-й секретар Кулябського обласного комітету КП Таджикістану.

У січні 1986 — грудні 1990 року — голова Ради міністрів Таджицької РСР.

Був першим і єдиним віцепрезидентом Таджикистану з 30 листопада 1990 року по 31 серпня 1991 року. Коли в червні 1991 року в Таджикистані був відновлений посаду глави уряду, став першим прем'єр-міністром Таджикистану (з 25 червня 1991 по 9 січня 1992 року)[3].

З 1994 по 1996 рр. — очолював апарат президента країни. У відставку зі своїх державних постів вийшов під тиском політичних сил, які боролися за владу в роки громадянської війни в Таджикистані.

Помер 25 квітня 2015 року. Похований на кладовищі Лучоб в Душанбе.

Кандидат в члени ЦК КПРС (1986—1990), член ЦК КПРС (1990—1991), депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання, народний депутат СРСР (1989—1991), народний депутат Таджицької РСР (1990—1991).

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б російська Вікіпедія — 2001.
  2. ↑ В Душанбе скончался экс-председатель Совета министров Таджикистана. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015.
  3. ↑ Tajikistan. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 25 березня 2020.

Література

[ред. | ред. код]
  • Ежегодник БСЭ, 1987 / М. Советская энциклопедия — С. 593.
  • Кто есть кто в России и в ближнем зарубежье: Справочник. — М: Издательский дом «Новое время», «Всё для Вас», 1993. — С. 685. — ISBN 5-86564-033-X