Чертков Михайло Іванович

Чертков Михайло Іванович
рос. Михаил Иванович Чертков
Народився14 серпня 1829(1829-08-14)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер19 жовтня 1905(1905-10-19) (76 років)
Париж
Країна Російська імперія
Діяльністьвійськовослужбовець
Alma materПажеський корпус
УчасникКримська війна і Кавказька війна
Суспільний станкозак
ПосадаВолинський губернаторd і член Державної ради Російської імперії[d]
Військове званнягенерал від кавалерії
РідЧертковиd
БатькоІван Чертковd
МатиОлена Строгановаd
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Білого Орла Орден Святої Анни Кавалер ордена Почесного легіону орден Святого Станіслава

Михайло Іванович Чертков (14 серпня 1829 — 19 жовтня 1905, Париж) — державний і військовий діяч, генерал-ад'ютант (1868), генерал від кавалерії (1883). Онук Дмитра Васильовича Черткова (1758—1831), син Івана Дмитрович Черткова (1796—1865). Похований у м. Кагарлик.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 серпня 1829 року. У 1848 році закінчив Пажеський корпус.

У 1854 призначений ординарцем при командувачем Гвардійським і гренадерської корпусами спадкоємця цесаревича великого князя Олександра Миколайовича (у майбутньому імператор Олександрі II).

У 1855 під час Кримської війни 1853-56, взяв участь в охороні Балтійського узбережжя від англо-французького флоту; на відзначення при обороні фортеці Свеаборг від ворожої бомбардування нагороджений своїм першим бойовим орденом Св. Анни 3-го ступеня з мечами та бантом, призначений флігель-ад'ютантом до Й. І.В.

У 1856 відряджений в розпорядження головнокомандуючого Кавказької армією.

З 1858 командував куринським піхотним полком; за відміну в справах проти горців в липні 1858 нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ступеню з мечами та бантом.

У 1859 командував військами, розташованими в Ічкерії, начальник ічкерійського загону. На чолі свого загону брав діяльну участь у війні з горцями і за ряд відмінностей і розпорядливість в ході бойових дій нагороджений орденами Св. Георгія 4-го ступеню і Св. Анни 2-й ступеню з мечами.

У 1860 році за відміну в справах проти горців в Кубанської області, отримав звання генерал-майора з призначенням в Світу Й. І.В. і з зарахуванням до армійської піхоті.

У 1861-64 рр. — Воронезький військовий губернатор і керуючий цивільної частини. Управління Чертковим губернією збіглося з селянською реформою, і на його долю випало як здійснення реформи, так і боротьба з дореформений порядками.

У 1862 зарахований в Куринський піхотний полк.

У 1864-67 рр. — Волинський військовий губернатор і керуючий цивільної частиною.

У 1867-68 рр. — помічник з цивільної частини Віленського, Ковенської, Гродненського і Мінського генерал-губернатора і головного начальника Вітебської і Могильовської губерній.

У 1868 отримав звання генерал-лейтенанта.

У 1868-74 рр. — військовий наказний отаман Війська Донського. У його отаманщину відбулося урочисте святкування 300-річного ювілею Війська Донського; термінові земельні ділянки донських чиновників звернені в спадкову власність.

У 1870 році зарахований в козачий стан Війська Донського, а в 1872 — в лейб-гвардії Отаманський полк.

У 1874 — відрахований до Світи Й. І.В.

У 1877 році — під час російсько-турецької війни 1877-78, супроводжував імператора Олександра II в Кишинів і в діючу армію, перебуваючи в Світі Й. І.В.

У вересні 1877 — грудні 1881 — тимчасовий Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор і командувач військами Київського військового округу.

З січня 1881 — член Державної ради.

У жовтні-листопада 1881 році — входив до складу Особливої ​​наради для розгляду питань реорганізації військового управління.

У травні 1883 року в день коронації імператора Олександра III, переведений в генерали від кавалерії.

У травні 1896 зарахований до списків лейб-гвардії Кінного полку і до гвардійської кавалерії. Був почесним мировим суддею Київського округу.

З березня 1901 і до кінця життя перебував Варшавським генерал-губернатором і командувачем військами Варшавського військового округу.

Помер у віці 76 років.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Орден Святого Георгія IV-го ступеня (1859).
  • Орден Святої Анни 1 ст. (1865)
  • Орден Білого Орла (1870)
  • Орден Святого Олександра Невського (1872)
  • Орден Святого Володимира 1 ст. (1889)
  • Орден Святого Андрія Первозванного (1898)

іноземні:

  • Прусський Орден Червоного Орла 2 ст. (1858)
  • Гессен-Дармштадтський Орден Пилипа Великодушного 1 ст. (1858)
  • Австрійський Орден Леопольда великий хрест (1875)
  • Перський Орден Лева та Сонця 1 ст. (1878)
  • Румунський Залізний Хрест (1878)
  • Нідерландський Орден Золотого Лева 1 ст. (1881)
  • Бельгійський Орден Леопольда І 1 ст. (1881)
  • Гессен-Дармштадтський Орден Людвіга 1 ст. (1881)
  • Баденський Орден Бертольда I 1 ст.
  • Французький Орден Почесного Легіону великий хрест (1895)
  • Французький Орден Академічних пальм офіцер народної освіти (1895)
  • Діамантові знаки до австрійського Ордену Леопольда великий хрест (1897)

Посилання

[ред. | ред. код]