Ян Фридерик Сапіга (канцлер)

Ян Фридерик Сапіга
пол. Jan Fryderyk Sapieha
Народився18 жовтня 1680(1680-10-18)[4][5][…]
Добратичі, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер6 липня 1751(1751-07-06)[1][2][3] (70 років) або 5 липня 1751(1751-07-05)[4] (70 років)
Лісоводи, Подільське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
ПохованняКодень[2]
Країна Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Діяльністьісторик
Alma materБерестейський єзуїтський колегіумd, Люблінський єзуїтський колегіумd і Collegium Nobilium єзуїтів у Варшавіd
Посадастароста Берестейськийd[1], троцький каштелян[6], учасник виборів короля Польщіd, великий канцлер литовський[3], референдар великий литовський[7], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], Староста Пропойськийd і Q66201110?[8]
Конфесіякатолицька церква
РідСапіги
БатькоКазимир Володислав Сапігаd[2]
МатиФранциска Копацьd[2]
У шлюбі зКонстанція Радзивілd[9][1][2]
Нагороди
орден Білого Орла

Ян Фридерик Сапіга (пол. Jan Fryderyk Sapieha; нар. 18 жовтня 1680, Добратиче — пом. 6 липня 1751, Лісоводи) — державний діяч і письменник Речі Посполитої. З 1698 року — староста берестейський, в 1711—1712 — каштелян мінський, в 1716—1735 — каштелян троцький, з 1735 — великий канцлер литовський, з 1739 року також староста пропойський.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ян Фридерик Сапіга народився 18 жовтня 1680 року в селі Добратичів.

Представник коденської лінії знатного литовського магнатського роду Сапіг герба «Лис». Старший син троцького воєводи Казимира Владислава Сапіги (1650—1703) і Франциски Копець (1659—1690).

Навчався в єзуїтському колегіумі в Бресті, продовжив свою освіту в Любліні та Варшаві. У 1697 році отримав посаду старости брестського. У 1700—1702 роках подорожував за кордоном, відвідав Пруссію, Саксонію, Австрію, Францію, Голландію та Англію.

Під час Північної війни (1700—1721) Ян Фредерік Сапіга спочатку був на боці польського короля Августа Сильного і приєднався до Сандомирської конфедерації. У 1706 році перейшов на бік шведського ставленика Станіслава Лещинського, від якого отримав посаду рефендаря великого князя литовського (1706—1709). У 1709 році після повернення на польський трон Августа Сильного отримав амністію. У 1711—1712 роках — каштелян мінський. У 1716 році отримав посаду каштеляна троцького. У 1717 році активно виступав проти присутності російських військ на території Речі Посполитої і приєднався до Тарноградської конфедерації, створеної противниками Августа Сильного.

Обирався послом на сейми, був депутатом Трибуналу Великого князівства Литовського. На сеймах виступав проти втручання Росії у внутрішні справи Речі Посполитої через підтримку православних і за збереження Річчю Посполитої нейтралітету в міжнародній політиці. У 1726 році став кавалером Ордена Білого Орла, в 1729 році — маршалок Литовського Трибуналу.

У 1733 році каштелян троцький Ян Фредерік Сапега підписав елекцію (обрання на престол) Станіслава Лещинського, потім перейшов на бік саксонського курфюрста Августа III, який у листопаді 1735 року передав йому посаду канцлера великого литовського. У 1739 році придбав пропойське староство.

Йому належали Кодно, Дорогостаї, Муравиця, Копили, Чорнобиль та інші маєтки.

Сім'я

[ред. | ред. код]

У 1717 році одружився з Констанцією Радзивілл (1697—1756), другою дочкою канцлера великого литовського Кароля Станіслава Радзивілла (1669—1719) і Анни Катерини Сангушко (1676—1746), молодшою сестрою великого гетьмана литовського Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньки». У шлюбі не мав дітей.

Поховали Я. Ф. Сапігу в костел Святої Анни в Кодні.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 185. — ISBN 978-83-65880-89-5
  2. ↑ а б в г д е Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 99. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  3. ↑ а б в Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 162.
  4. ↑ а б в Dr. Constant v. Wurzbach Sapieha, Johann Friedrich // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 28. — S. 237.
  5. ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  6. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 68.
  7. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 312.
  8. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 313.
  9. ↑ Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0

Література

[ред. | ред. код]
  • Сапеги // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0.

Посилання

[ред. | ред. код]