Ґотард Ґюнтер | |
---|---|
нім. Gotthard Günther | |
Народився | 15 червня 1900[1][2][…] Мілкув, Ґміна Подґужин, Єленьоґурський повіт, Нижньосілезьке воєводство, Республіка Польща |
Помер | 29 листопада 1984[1][2][…] (84 роки) Гамбург, ФРН |
Поховання | Ольсдорфський цвинтар |
Країна | Німеччина |
Діяльність | філософ, соціолог |
Alma mater | Лейпцизький університет |
Знання мов | німецька[1] |
Ґотард Ґюнтер (15 червня 1900 - 29 листопада 1984) — німецький (прусський)[4] філософ.
Ґюнтер народився в Арнсдорфі, Гіршберг ім Різенґебірґе, Прусська Сілезія (сучасна Єленя-Ґура, Польща). З 1921 до 1933 року Ґюнтер вивчав синологію та філософію в університетах Гайдельберґа та Берліна, а в 1933 році під керівництвом Едуарда Шпранґера написав докторську дисертацію про Геґеля. У 1935–1937 рр. працював в інституті Арнольда Ґелена при Ляйпцизькому університеті, видаючи «Christliche Metaphysik und das Schicksal des modernen Bewusstseins» (Християнська метафізика і доля сучасної свідомості, разом з Гельмутом Шельським у 1937 р.). Він був членом Ляйпцизької школи соціології.
У тому ж році, слідом за своєю дружиною, єврейською психологинею, доктором Марі Ґюнтер-Гендель, він виїхав з Німеччини спочатку до Італії, потім на роботу до університету Стелленбоша в Південній Африці, а в 1940 році до США. Там він завершив свою систему топологічної логіки та морфограматики. Його велике дослідження "Die philosophische Idee einer nicht-Aristotelischen Logik" ("Філософська концепція неарістотелівської логіки") надруковане в 1957 р. в Гамбурзі. Будучи професором-дослідником, він став працювати на факультеті електротехніки Університету Іллінойсу в Урбана-Шампейн у 1960 році, працюючи разом з Ворреном Маккалохом, Гайнцом фон Фьорстером, Умберто Матураною та іншими. У 1962 р. він опублікував Кібернетичну онтологію та транс'юнкційні операції. Пізніше він читав лекції в Гамбурзькому університеті, поки не помер у Гамбурзі в 1984 році у віці 84 років.
На думку Айзека Азімова, який вважав Ґюнтера "добрим другом", Ґюнтер "відчував, що цивілізація є продуктом Старого Світу і не може вкорінитись та процвітати в Новому"[4]. Азімов зазначив, що таким чином Ґюнтер "твердив, що коли цивілізація Старого Світу була механічно перенесена в Новий Світ, виникло спотворення, і одним із проявів цього викривлення був своєрідний американський винахід наукової фантастики, який не слід плутати з ранішимими європейськими проявами в цьому жанрі (наприклад, з Жулем Верном)".
Філософія Ґюнтера базувалась на світогляді Геґеля, Гайдеґґера та Шпенґлера. Він розробив трансарістотелівський логічний підхід (опускаючи tertium non datur). Транс-класична логіка Ґюнтера була спробою поєднати вдосконалені результати сучасної діалектики з формальною логікою. Його основна увага приділялася філософській проблемі "Du" ("ти" / "Ти"). Він також долучився до галузей кібернетики та природничих і соціальних наук, особливо соціології.
Його творчий спадок німецькою та англійською мовами є досить значним. З його трьох томів можна отримати огляд, який допомагає зробити діалектику більш операціональною (див. нижче). Він мав вплив у галузях філософії, кібернетики, математики та соціології. Станом на 2004 рік, Дослідницький центр Ґотарда Ґюнтера (“Gotthard-Günther-Forschungsstelle”) працює в Університеті Кляґенфурта в Австрії.