Владимир Мажуранич | |
---|---|
Народився | 16 жовтня 1845[1][2][3] Карловац, Хорватія[4] |
Помер | 17 січня 1928[1][2][3] (82 роки) Загреб, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців[4] |
Діяльність | адвокат, політик, письменник, історик, правник, лексикограф |
Галузь | творче та професійне письмоd[5], лексикографія[5], право[5] і політика[5] |
Знання мов | хорватська[5][6] |
Членство | Хорватська академія наук і мистецтв |
Батько | Іван Мажуранич |
Діти | Івана Брлич-Мажуранич |
Владимир Мажуранич (хорв. Vladimir Mažuranić; нар. 16 жовтня 1845, Карловаць — пом. 17 січня 1928, Загреб) — хорватський письменник, історик, адвокат[7], лексикограф. Доктор права (1925). Син хорватського бана і поета Івана Мажуранича та батько хорватської письменниці Івани Брлич-Мажуранич.
Середню освіту здобув у Загребській класичній гімназії, яку закінчив 1862 року.[8] Навчався у Віденському університеті, закінчив Загребську правознавчу академію 1866 р. Опісля працював юристом у Карловаці та Огуліні. Був радником із цивільних питань під час окупації Боснії та Герцеговини Австро-Угорщиною в 1878–1884 рр. Працював начальником управління юстиції хорватсько-славонсько-далматинського уряду з 1884 по 1898 р. Був головою Банського столу у Загребі з 1898 по 1912 р.
Член Югославської академії наук і мистецтв з 1913 р. У 1918–1921 був її президентом. 1925 р. здобув звання почесного доктора Загребського університету. Почесний член Польської і Чеської академій наук та НТШ у Львові.[9]
Автор віршів («Orle moj…», «Nevolja» та ін.), драматичних творів («Grof Ivan», 1883), біографічних розвідок («Melek Jaša Dubrovčanin u Indiji god. 1480–1528», 1925), «O rječniku pravnog nazivlja hrvatskoga» (1902), «Prinosi za hrvatski pravno-povijesni rječnik» (1908–22; усі – Загреб).