Гіхман Йосип Ілліч

Гіхман Йосип Ілліч
Й.І. Гіхман Й.І. Гіхман
Народився	26 травня 1918(1918-05-26)[1]  Умань, Київська губернія, УНР
Помер	30 липня 1985(1985-07-30)[1] (67 років) або 30 вересня 1985(1985-09-30) (67 років)  Київ, Українська РСР
Країна	СРСР
Діяльність	математик
Alma mater	Фізико-математичний факультет Київського університету^d
Галузь	теорія ймовірностей та математична статистика
Заклад	АН УРСР ДонНУ КНУ імені Тараса Шевченка Інститут прикладної математики і механіки НАН України
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Боголюбов Микола Миколайович
Аспіранти, докторанти	Ядренко Михайло Йосипович Бондарєв Борис Володимирович^d[2] Дороговцев Анатолій Якович[2] Albert Danielovich Shatashvili^d[2] Hartmut Heckendorff^d[2] Bernward Frohn^d[2] Leonid Shaikhet^d[2] Aleksandr Andreevich Ilyashenko^d[2] Igor Ivanovich Ezhov^d[2] V. V. Baklan^d[2] Портенко Микола Іванович[2] Li Shi Lin^d[2] Hojakbar Mansurov^d[2] H. Hekvendorf^d[2] Serhij Yakovych Makhno^d[2] Гатун Агнеса Петрівна^d[2] Andrij Jurijovych Shevlyakov^d[2] Anatoly Skvortsov^d[2] Yakiv Solomonovych Brodsky^d[2] Tetyana Piasetska^d[2] Iryna Kadyrova^d[2] Boris Lukacher^d[2] Leonid Alexandrovich Zuev^d[2] Anatoly Taraskin^d[2] Yury Gaurov^d[2] Olexandr Kolodij^d[2] Serhij Anatolijovych Melnyk^d[2] Serhij Savenko^d[2] Mykhailo Karabash^d[2] Tetyana Kravets^d[2] Olexandr Chani^d[2] Victor Klepikov^d[2]
Членство	НАНУ
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди	Премія НАН України імені М. М. Крилова

Йо́сип Іллі́ч Гі́хман (26 травня 1918, Умань, Київська губернія — 30 липня 1985, Київ^{[джерело?]} (за іншими даними — Донецьк)^[3]) — радянський український математик. Доктор фізико-математичних наук (1956), професор (1959). Член-кореспондент Академії наук Української РСР (з 1965). Учасник Великої Вітчизняної війни.

Біографія

Народився в місті Умань Київської губернії (нині — Черкаська область України).

У 1939 році закінчив Київський університет. Брав участь у Німецько-радянській війні 1941—1945. В 1945 вступив у ВКП(б).

Протягом 1946–1948 працював у Київському автодорожньому інституті, протягом 1947–1965 — в Київському університеті.

З 1956 — доктор фізико-математичних наук, з 1959 — професор.

В 1964 році Й. І. Гіхман та А. В. Скороход завершили роботу над першим в російськомовній літературі підручником з теорії випадкових процесів «Введение в теорию случайных процессов». Цей підручник двічі видавався у видавництві «Наука» (1965, 1978 р.р.) і перекладений англійською, французькою, польською, німецькою, угорською і китайською мовами.

В 1965 році був обраний членом-кореспондентом Національної академії наук України по Донецькому відділенню і переїхав до Донецька, де очолив відділ теорії ймовірностей в новоствореному Донецькому обчислювальному центрі АН УРСР (з 1970 — Інститут прикладної математики та механіки АН УРСР) та кафедру теорії ймовірностей в новоствореному Донецькому університеті.

Науковий доробок

Основні дослідження стосуються теорії ймовірностей, математичної статистики та теорії диференціальних рівнянь. Зробив істотний внесок у розвиток теорії стохастичних диференціальних рівнянь.

В теорії випадкових процесів ввів та дослідив загальне стохастичне диференціальне рівняння. Отримав низку загальних результатів з теорії випадкових процесів та стохастичних диференціальних рівнянь, відкрив принцип усереднення для стохастичних рівнянь, дослідив нелінійні стохастичні коливання.

Розвиваючи методи теорії марковських процесів, отримав низку важливих результатів з математичної статистики, зокрема дослідив критерій узгодженості Колмогорова та х-критерії узгодженості за наявності параметрів, які визначають емпірично.

Нагороди та премії

• Премія імені М. М. Крилова (1970; разом з А. В. Скороходом)
• Державна премія УРСР (1982)
• Орден «Знак Пошани»

Наукові праці

• Гихман И. И., Скороход А. В. Введение в теорию случайных процессов. М., 1965.
• Гихман И. И., Скороход А. В. Стохастические дифференциальные уравнения. К.: Наукова думка, 1968. 354 с.
• Стохастические дифференциальные уравнения и их применения. — К.: Наук. думка, 1982. (у співавторстві).
• Теория случайных процессов. У 3-х т. — К.: Наук. думка, 1971—1975 (у співавт.);
• Введение в теорию случайных процессов. — М.: Наука, 1965. (у співавт.);
• Теория вероятностей и математическая статистика. — К.: Вища школа, 1979, 1988.

Література

• Гіхман Йосип Ілліч. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• М. І. Портенко. Гіхман Йосип Ілліч [Архівовано 30 вересня 2017 у Wayback Machine.]. // Енциклопедія сучасної України (електронне видання).
• Королюк В. С., Митропольский Ю. А., Скороход А. В. Иосиф Ильич Гихман (к шестидесятилетию со дня рождения) // Успехи математических наук. 1978. Том 33, выпуск 5(203). С. 205—208. (рос.)
• Бородін О., Бугай А. Біографічний словник діячів у галузі математики. К., «Радянська школа», 1973.
• Теорія ймовірностей та математична статистика: міжнародний науковий збірник. Вип. 50, 1994. С. 1 — 5.

Примітки

1. Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
   d:Track:Q13219454d:Track:Q131454
2. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
3. М. І. Портенко. ГІ́ХМАН Йосип Ілліч. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.