Ернест Генрі Нікель

Ернест Генрі Нікель
Народився31 серпня 1925(1925-08-31)
Лаут, Сент-Кетерінсd, Онтаріо, Канада
Помер18 липня 2009(2009-07-18) (83 роки)
Країна Канада
 Австралія
Діяльністьмінералог
Alma materУніверситет Макмастер (1951)
Чиказький університет (1953)
Галузьмінералогія[1]
ЗакладКанадський центр корисних копалин та енергетичних технологійd[2]
Державне об’єднання наукових і прикладних досліджень (CSIRO)d[2]
CMNS: Ернест Генрі Нікель у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Нікель.

Ернест (Ерні) Генрі Нікель (уроджений Ернст Генріх Нікель; народився 31 серпня 1925 року в Лауті, Онтаріо, помер 18 липня 2009 року) — мінералог з Канади, який емігрував до Австралії. Найбільш знаний як редактор дев'ятого видання класифікації мінералів Нікеля-Штрунца разом з Карлом Гуго Штрунцем.[3]

Освіта

[ред. | ред. код]

Нікель отримав диплом бакалавра у 1950 р., магістра — у 1951 році в Макмастерському університеті в Гамільтоні. Ступінь доктора філософії він отримав у Чиказькому університеті в 1953 році.

Робота

[ред. | ред. код]

Після навчання працював у Канадському департаменті гірничотехнічних вишукувань (CANMET). У 1971 році переїхав до Австралії для роботи в Організації наукових та промислових досліджень Співдружності (CSIRO). Продовжував працювати там навіть після виходу на пенсію в 1985 році.[3]

Е. Г. Нікель був президентом мінералогічної асоціації Канади з 1970 по 1971 рік. Він був представником Австралії у старій Комісії з питань нових мінералів та мінеральних назв (CNMMN/IMA) з 1974 року, а також був віцеголовою CNMMN на боці канадського голови Джозефа (Джо) А. Мандаріно (1983—1994). Нікель створив «Базу даних мінералів» разом з Монте С. Ніколс і опублікував понад 120 статей та книг. Разом з Доріаном Смітом він допомагав контролювати підкомітет IMA з питань неназваних мінералів, який перелічував неназвані мінерали в літературі, і збільшив список затверджених видів мінералів з менш ніж 3 000 до понад 4 000. Він зробив 24 перші описи мінералів, включаючи купрошпінель, ніокаліт, воджініт, каррбойдит, нікельбльодит, отуеїт, нуллагініт та камбалдаїт.[3]

Нікель отримав численні відзнаки за свою роботу. Його іменем названий мінерал ернінікеліт з групи халькофаніту.[4]

Вибрані публікації

[ред. | ред. код]
  • Nickel, Ernest H.; Nichols, Monte C. (1991). Mineral reference manual. New York: Van Nostrand Reinhold. ISBN 978-0442003449.
  • Strunz, Hugo; Nickel, Ernest H. (2001). Strunz mineralogical tables: chemical-structural mineral classification system (вид. 9). Stuttgart: Schweizerbart. ISBN 978-3-510-65188-7.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  3. ↑ а б в Birch, William D. (2009). Ernest Henry Nickel (PDF). Elements: 272. Архів оригіналу (PDF) за 22 березня 2012. Процитовано 19 січня 2013.
  4. ↑ Ernest Henry Nickel (PDF). aspo-australia.org.au. doi:10.3200/RMIN.84.1.63-65. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2011.