Карл Слотта

Карл Слотта
Народився12 травня 1895(1895-05-12)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бреслау, Сілезія, Прусське королівство, Німецька імперія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер17 липня 1987(1987-07-17)[1][2] (92 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Корал-Ґейблс, Маямі-Дейд, Флорида, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьбіохімік, хімік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЕдинбурзький університет
Вроцлавський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Маямі Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор філософії
Відомий завдяки:відкриття прогестерону

Карл Генріх Слотта (12 травня 1895(18950512), Бреслау, Німеччина — 17 липня 1987, Корал-Ґейблз, Флорида) — біохімік, що відкрив прогестерон та встановив його зв'язок із овуляцією, що дало поштовх до розробки протизаплідних таблеток.

Життя

[ред. | ред. код]

Слотта брав участь у I світовій війні. Після війни він розпочав свої дослідження гормонів у хімічному інституті в Бреслау (Німеччина) під керівництвом професора Людвіга Френкеля. Слотта отримав ступінь доктора філософії з хімії в Університет Бреслау в 1923 році, де він виявив, що метформін зменшує концентрацію глюкози в крові у кроликів[3] Він продовжив аспірантську роботу в університеті під керівництвом професора Френкеля.

У 1933 році Слотта був першим, або ж одним з перших, хто виділив та ідентифікував прогестерон (за це право змагаються чотири окремі науково-дослідні лабораторії).

У 1934 році він запропонував правильну структурну формулу для гормону. Працюючи в Інституті хімії Університету Відня, Слотта синтезував сполуки, аналогічні рослинному екстракту з французького бузку, що використовується для лікування симптомів діабету. Синтетичні препарати виявилися менш токсичними і більш потужними, ніж попередні рослинні продукти.

У 1935 році Слотта був призначений професором хімії, але під час підйому націонал-соціалістичного режиму був звільнений з займаної посади, ставши одним з легіону німецьких вчених, «переміщених» з боку нацистів. Внаслідок ескалації переслідування у 1935 році він покинув Німеччину зі своєю сім'єю та переїхав на проживання до Бразилії. У Бразилії Слотта працював спочатку у галузі хімії кави, з якої за допомогою бобової олії він екстрагував речовину, названу ним «кафестол», котра мала естрогенні властивості. В результаті європейські фармацевтичні компанії прагнули дублювати цю роботу, в надії створити стероїдний статевий гормон з такої поширеної та недорогої сировини. Хоч проект виявився невдалим, та Слотта був відзначений і запрошений в Інститут Бутантан — бразильський біомедичний дослідний центр у Сан-Паулу, котрий належав Державному департаменту охорони здоров'я і був розташований неподалік від кампусу Університету Сан-Паулу. У 1935 році він був призначений директором цього хімічного інституту. У першу чергу інститут займається виробництвом протиотрути для лікування місцевих фермерів. Проте згодом Інститут провів ряд фундаментальних і прикладних біомедичних досліджень у багатьох областях, в тому числі у галузі молекулярної біології, імунології і епідеміології. Центр має навчальну програму магістра в співробітництві з іншими установами, в галузі біотехнології та інфектології, з науково-дослідними лабораторіями, виробничими підрозділами та спеціалізованою бібліотекою.

Слотта вивчав медичні застосування зміїної отрути. У 1938 році Слотта і його швагер Хайнц Френкель-Конрат виділили кротоксин з отрути гримучої змії, перший зміїний токсин, що був виділений у кристалічній формі. Їхні дослідження свідчать про те, що токсичність rhjnjrcbye була викликана його руйнуючим впливом на ліпіди нервів. Згодом він став одним із засновників біофармацевтичної компанії.[4]

3 травня 1948 року Слотта вирушив з порту Сантус (Бразилія) на борту теплохода S.S. Аргентина та прибув до Нью-Йорка 17 травня 1948 року, разом зі своєю дружиною Маєю та дочкою. Подальшу свою долю вони пов'язали із Берклі, штат Каліфорнія, куди раніше переїхав на постійне проживання брат Маї Гайнц.

Після переїзду в Маямі зі своєю сім'єю у 1956 році Слотта безуспішно шукав спосіб лікування поліомієліту за допомогою зміїної отрути[5]

Слотта виділяє найбільш осно́вний поліпептид з отрути кобри, відомий як прямий літичний фактор, і з Джеймсом Віком визначили його як кардіотоксин.

У 1956 році Слотта був призначений професором досліджень біохімії в Університеті Маямі, штат Флорида.

30 березня 1961 року Слотта став натуралізованим громадянином США.

Він виявив жіночий гормон прогестерон, а також його зв'язок з овуляцією. Його дослідження по прогестерону призвела до розвитку протизаплідних пігулок[6]

Сім'я

[ред. | ред. код]

16 липня 1927 року Карл Слотта одружився з Маєю Френкель, доктором філософії, дочкою професора Людвіга Френкеля (1870—1951 р.р.) і Лілі Конрат, в Бреслау, Німеччина.

Людвіг Френкель був відомим лікарем-гінекологом і медичним дослідником в Бреслау, Німеччина. Мая була економісткою, талановитою піаністкою, авторкою статті, опублікованої у 1928 році під назвою Zur Frage der psychotechnischen Eignungsprüfung für den Chemikerberuf (До питання про психотехнічні здатності до професії хіміка).

Пара познайомилася через роботу Слотта з професором Френкелем.

Мая до одруження працювала на Психотехнічний Інститут у Бреслау (Psychotechnisches Institute beim Berufsami der Stadt Breslau). Її власна кар'єра як дослідниці була значною мірою занедбана після народження двох дітей.

Після імміграції в США, у 1956 році вона була однією з перших організаторів медичного факультету Дружини медичного фонду кредитування студентів, створеного під егідою медичного факультету Асоціації Університету Маямі. Надання коштів і допомога студентам-медикам стала основним зусиллям групи. Проєкт з тих пір виріс в успішну стипендію Фонду. Мая відновила свої дослідження після зростання її дітей і була співавторкою дослідження 1961 року з питання Вплив аеропортів на економіку Південно-східної Флориди, опублікованому Університетом Бюро Маямі з ділових і економічних досліджень.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в Catalog of the German National Library
  3. ↑ K. H. Slotta; R. Tschesche (1929). Uber Biguanide. II. Die Blutzuckersenkende Wirkung der Biguanides. Berichte der Deutschen Chemischen Gesellschaft. Chemical Abstracts. 23 (42772). doi:10.1002/cber.19290620605.
  4. ↑ Hawgood, Babara J., Карл Генріх Slotta (1895—1987) біохімік :. Змії, Вагітність і кава, Toxicon , том 39, випуск 9, вересень 2001 року, Сторінки 1277—1282.
  5. ↑ Associated Press (21 липня 1987). Dr. Karl Slotta, a Developer Of Birth Control Pills, Dies. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 20 березня 2016.
  6. ↑ Associated Press. Birth control pioneer Karl Slota is dead. Gainesville Sun. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 20 березня 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Bettendorf, Professor Dr Gerhard (1 січня 1995). Bettendorf, Professor Dr Gerhard (ред.). Slotta, Karl Heinrich. Springer Berlin Heidelberg. с. 535—538. ISBN 9783642791536. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 24 січня 2017.
  • American Men & Women of Science. A biographical directory of today's leaders in physical, biological, and related sciences. 16th edition. Eight volumes. New York: R.R. Bowker, 1986. (AmMWSc 16)
  • Biography Index. A cumulative index to biographical material in books and magazines. Volume 15: September, 1986-August, 1988. New York: H.W. Wilson Co., 1988. (BioIn 15)
  • M. E. Grenander Department of Special Collections & Archives University Libraries / University at Albany / State University of New York, German and Jewish Intellectual Emigre Collection. Slotta, Karl. Interview with Maja Slotta about her husband, Karl, Feb. 15, 1990 (Lee), 1 cass. Slotta, Karl. Interview with Sabine Crozier about her father, Karl Slotta, Jan. 14, 2008, 1 cass.
  • New York Times. Obituary. July 21, 1987. Dr. Karl Slotta, a Developer of Birth Control Pills, Dies.
  • Miami Herald. Obituary. July 19, 1987,4B Local. «Dr. Karl Slotta, Biochemistry Pioneer.»
  • Frobenius W., «Ludwig Fraenkel: 'spiritus rector' of the early progesterone research.» Eur J Obstet Gynecol Reprod Biol. 1999 Mar; 83(1):115-9.
  • Frobenius W., «Ludwig Fraenkel, corpus luteum and discovery of progesterone.» Zentralbl Gynakol. 1998; 120(7):317-23.
  • Slotta, Karl Heinrich. Chemistry and Biochemistry of Snake Venoms. Springer-Verlag, 1955.
  • Slotta, Karl Heinrich. Grundriss der modernen Arzneistoff-Synthese. J.W. Edwards, 1931.
  • Proceedings: Student American Veterinary Medical Association Symposium, 1987 : Colorado State University, College of Veterinary Medicine and Biomedical Science; p. civ.
  • Kravetz, Nathan. Displaced German Scholars: A Guide to Academics in Peril in Nazi Germany During the 1930s. Borgo Press. 1993.
  • Djerassi, Carl. The Pill, Pygmy Chimps, and Degas' Horse: The Autobiography of Carl Djerassi. p 89.
  • Weinstein, Scott. Venomous Bites from Non-Venomous Snakes: A Critical Analysis of Risk and Management. p. xiii


Ганс Адольф Кребс Це незавершена стаття про біохіміка.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.