Кароль Антоневич-Болоз

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антоневич-Болоз.
Кароль Антоневич-Болоз
Կարոլ Անտոնեվիչ, Karol Antoniewicz-Bołoz
Ім'я при народженніКароль Антоневич-Болоз
Народився6 листопада 1807(1807-11-06)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нова Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер14 листопада 1852(1852-11-14)[1][2] (45 років) або 13 листопада 1852(1852-11-13)[3] (45 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Обра, Провінція Позен, Прусське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
·холера Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоАвстрійська імперія
Національністьполяк вірменського походження
Діяльністьпоет, письменник, католицький священик
Alma materюридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1827) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівпольська
Роки активності1827—1852
Конфесіякатолицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
УчасникЛистопадове повстання 1830—1831 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Кароль Антоневич-Болоз у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кароль Антоневич-Болоз (вірм. Կարոլ Անտոնեվիչ, пол. Karol Antoniewicz-Bołoz; 6 листопада 1807, с. Скварява[4], Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 14 листопада 1852, с. Обра, Провінція Позен, Королівство Пруссія[5][6], тепер Великопольське воєводство, Польща) — польський поет та письменник вірменського походження, римо-католицький священик, чернець ордену єзуїтів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Кароль Антоневич-Болоз народився 6 листопада 1807 року в селі Скварява поблизу Львова у вірменській родині.

У 1827 році закінчив юридичний факультет Львівського університету.

Брав активну участь у листопадовому повстанні 1830 року.

У 1833 році одружився з Зофією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, на жаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.

Після смерті дружини, він у 1839 році, став ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату 12 вересня 1841 року склав перші обіти.

Діяльність

[ред. | ред. код]

Відомий як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в 1846 року. Боровся проти пияцтва і був ініціатором благодійності. Після появи єзуїтів у Галичині у 1848 році Кароль Антоневич проповідував у Кракові, Прикарпатті, Сілезії та Великому Князівстві Познанському. В Обрі він заснував єзуїтський колегіум і став першим його настоятелем.

Доглядав за хворими на холеру та надавав їм непосильну допомогу, але, захворівши, і сам став жертвою епідемії холери. Помер Кароль Антоневич 14 листопада 1852 року в Обрі, де й був похований.

Творча спадщина

[ред. | ред. код]

Кароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень:

  • «Biedny, kto Ciebie nie zna od powicia»;
  • «Chwalcie łąki umajone»;
  • «Do Betlejemu pełni radości» (колядка);
  • «Nazareński śliczny kwiecie»;
  • «Nie opuszczaj nas»;
  • «O Józefie uwielbiony»;
  • «O Maryjo, przyjm w ofierze»;
  • «Panie, w ofierze Tobie dzisiaj składam» та багатьох інших.

Незадовго до вступу в орден, він написав пісню-гімн, яка є вираженням людської «долини сліз» і, одночасно, особистим виразом віри, надії і любові — «В хресті страждання, в хресті спасіння».

У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки — свідоме переживання благодаті Божого дитинства, прийняття страждання як важливого елемента християнського життя та посилена любов і шанування Пресвятої Діви Марії. Останнім твором, завершеним вже після смерті автора, одним з його братів священнослужителів — коляда для дітей «Розсадник». Книга була вперше видана у Познані видавництвом Л. Межбаха у 1857 році.

Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях:

  • «Sonety» (Lemberg, 1828);
  • «Bielany, poezya» (Lemberg, 1829);
  • «Stanzen eines nordischen Aschenmannes» (Wien, 1831);
  • «Listki palmowe» (Wien, 1834);
  • «Wspomnienia Mikuliczyna 1833» (Lemberg, 1834);
  • «Majówka w Orzechówce» (1845);
  • «Święty Isydor, oracz. Podarek dla szkółek ludu naszego» (Leszno, 1849);
  • «Obrazki z życia ludu wiejskiego dla szkółek wiejskich» (Lemberg, 1850);
  • «Czytania świąteczne dla ludu naszego» (zwei Teile, Krakau, 1850);
  • «Droga krzyżowa. Z rycinami stacyj» (Krakau, 1850);
  • «Pamiątka jubileuszu w roku 1851» (Krakau, 1851);
  • «Ojcze nasz. Upominek missyjny dla matek i dziatek» (Leszno, 1852);
  • «Nauki i mowy przygodne miane w Krakowie» (Krakau, 1853);
  • «Wspomnienia missyjne z roku 1846» (Posen, 1855).

Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами:

  • Antoniewicz Karol Bołoz. «Już majowe świecą zorze…» (Gazeta Niedzielna, 1990);
  • Antoniewicz Karol Bołoz. «Kwiat nadziei, kwiat miłości…» (Gazeta Niedzielna, 1990);
  • Antoniewicz Karol Bołoz. «Majowe kwiecie» (Gazeta Niedzielna, 1992);
  • Antoniewicz Karol Bołoz. «Majowe kwiecie» (Gazeta Niedzielna, 1994);
  • Antoniewicz Karol Bołoz. «Ona czuwać będzie…» (Gazeta Niedzielna, 1990).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116315644 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
  3. ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Antoniewicz, Karl Bołoz // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 1. — S. 48.
  4. ↑ Barącz S. Żywoty sławnych Ormian w Polsce]… — S. 16.
  5. ↑ Село Обра тоді належало до Провінції Позен (Королівство Пруссія), а поляки далі продовжували називати цю територію Велике князівство Познанське
  6. ↑ Barącz S. Żywoty sławnych Ormian w Polsce]… — S. 23.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Constantin von Wurzbach Antoniewicz, Karl Boloz, Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. — Band 1. — Verlag L. C. Zamarski. — Wien 1856. — S. 48. (нім.)
  • Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ. (пол.)
  • J. Poplatek Ks. K. B.-A. TJ (1808—1852) // Biografie. (пол.)
  • K. Drzymała Ks. K. A. TJ. // Homo Dei 27. —1958. — nr.  1. — S. 21–27. (пол.)
  • Barącz S. Żywoty sławnych Ormian w Polsce [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1856. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Bibliografia Historii Wielkopolski. seneka.ptpn.poznan.pl (пол.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2007. Процитовано 20 червня 2022.
  • Antoniewicz Karol. pbl.ibl.poznan.pl (пол.). Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 20 червня 2022.
  • Karol Bołoz Antoniewicz. Życie. wolnelektury.pl (пол.). Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 20 червня 2022.
  • ks. Karol Bołoz Antoniewicz. biblioteka.piekary.pl (пол.). Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 20 червня 2022.