Пітер Ван Вуд | |
---|---|
Основна інформація | |
Повне ім'я | нід. Pieter van Houten |
Дата народження | 19 вересня 1927 |
Місце народження | Гаага, Нідерланди |
Дата смерті | 10 березня 2010 (82 роки) |
Місце смерті | Рим, Італія |
Роки активності | з 1946 |
Громадянство | Нідерланди Італія |
Професії | співак, гітарист, астролог, автор пісень |
Освіта | Гаазька консерваторія |
Інструменти | гітара і вокал[d] |
Жанри | джаз |
Псевдоніми | Peter Van Wood |
Пітер Ван Вуд (італ. Peter Van Wood, 19 вересня 1927, Гаага — 10 березня 2010, Рим) — голландсько-італійський гітарист, співак, автор пісень, актор та астролог[1].
Пітер ван Гутен народився у Гаазі. Він почав грати на гітарі, коли йому було чотирнадцять років, і він навчався в Гаазькій королівській консерваторії. Одночасно він почав слухати джазових гітаристів і почав грати в невеликих групах в Нідерландах.
Він серед перших застосував електрогітару зі спеціальними ефектами, такими як ехо та реверберація. У 1946 році він виступав на London Palladium[en], а в 1947 і 1948 роках гастролював по всьому світу, включаючи концерти в театрі «Олімпія» в Парижі та в Карнегі-Хол у Нью-Йорку[1].
Приблизно в цей час він придбав свою гітару Gretsch White Falcon[en].
У 1949 році переїхав до Італії. Після серії концертів і шоу в Неаполі з ним зв'язався піаніст і співак Ренато Карозоне, якого попросили зібрати групу на вечір відкриття клубу. Тріо записало кілька альбомів для звукозаписної студії Pathé, а потім стало квартетом після приходу угорського музиканта циганського походження Елека Бачика, що грав на басі, гітарі та скрипці.
У 1954 році Ван Вуд покинув Тріо Карозоне, щоб присвятити себе сольній кар'єрі. Він утворив квартет, який співпрацював з лейблом Fonit[en], на якому випустив багато успішних записів.[1]
Найвідоміша пісня Ван Вуда — «Butta la chiave», в якій чітко видно «діалог» між текстами, які він співає, та відгуками його «співаючої» гітари, імітуючи негативні відповіді дружини, яка відмовляється пустити чоловіка назад в їхній будинок[2]. До його інших відомих пісень належать «Via Montenapoleone», пісня про одну з найвідоміших вулиць Мілана, «Tre numeri al lotto», «Mia cara Carolina» та «Capriccio».[1]
У 1960-х роках він вирішив присвятити себе астрології і почав писати гороскопи в італійські газети та журнали, продовжуючи паралельно робити музичні записи. Він відкрив нічний клуб «Амстердам 19» у Мілані (до якого переїхав з Неаполя) на Galleria Passarella, де часто виступав як співак і гітарист.
У 1974 році він записав Guitar Magic — інструментальний альбом для звукозапису Vedette Phase-6.
У 1982 році Ван Вуд записав тематичну пісню італійського телешоу La Domenica Sportiva. Він знову став відомим на італійському телебаченні, коли брав участь у футбольному шоу Quelli che... il Calcio[en], з ведучим Фабіо Фаціо. Після цього він часто виступав у ролі гостя в телевізійних шоу РАІ.
У жовтні 2007 року він подав до суду на гурт Coldplay на один мільйон євро, заявивши, що їх пісня Clocks є плагіатом його пісню «Caviar and Champagne»[3].
Пітер Ван Вуд помер 10 березня 2010 року в Університетській клініці Агостіно Джемеллі в Римі після тривалої хвороби.[3][4][5]
Рік | Назва | Додаткова інформація |
---|---|---|
1956 | «Il telefono» / «I Pesciolini» | Fonit (15075) 78 об/хв |
1956 | «Ciao (Oho-Aha)» / «Baby bu» | Fonit (15191) 78 об/хв |
1956 | «Mia'cara Carolina» / «Fofo 'piccolo fofo» | Fonit (15321) 78 об/хв |
1956 | «Van Wood's rock» / «Due rane e un cane» | Fonit (15475) 78 об/хв |
1957 | «Gooi me de sleutel!!! (Butta la chiave)» / «Oh la la» | Fonit (15650) 78 об/хв |
1958 | «Tipitipitipso» / «Lucia, Luci» | Philips (P 15531 H) 78 об/хв |
1982 | «Una domenica sportiva» / «Vattene» | Fonit (SP 1784) |
Рік | Назва | Роль | Інші примітки |
---|---|---|---|
1956 | Cantando sotto le stelle | Режисер — Маріно Джироламі | |
1989 | Нічний клуб | Камео | Режисер — Серхіо Корбуччі |