Сухопутні війська Тунісу

Туніська національна армія (сухопутні війська) Armée nationale tunisienne
Емблема СВ Тунісу
На службі	з 1956
Країна	Туніс, Збройні сили Тунісу
Належність	Міністерство оборони Тунісу
Вид	Сухопутні війська
Чисельність	27000 чол.
Гарнізон/Штаб	Туніс

Туніська національна армія (фр. Armée nationale tunisienne: араб. جيش البر التونسي) — сухопутні війська Тунісу, один з трьох видів національних збройних сил.

Історія

Сучасні сухопутні війська Тунісу мають свої витоки від часів французького протекторату (1881–1956). Французи охоче брали до лав армії тунісців. Ними як правило укомплектовувалися підрозділи спагів (легка кавалерія) і тиральєрів (легка піхота). Ці частини брали участь в Наполеонівських війнах, Першій і Другій світових війнах, а також у військових діях Франції в Індокитаї до 1954 року включно^[1].

Сухопутні війська — перший з трьох видів збройних сил Тунісу. Створені 24 червня 1956 року відповідно до одного з перших актів уряду Хабіба Бурґіби, після здобуття незалежності Тунісу від Франції: першою частиною Туніської національної армії став сформований 30 червня 1956 року загальновійськовий полк^[2]. Необхідне озброєння і спорядження молода держава взяла з французьких запасів^[3]. На початку збройні сили Тунісу були нечисленні і включали в основному піхотні частини, сформовані з колишніх військовослужбовців французьких колоніальних військ і особистої гвардії бея, що був номінальним правителем країни в період французького протекторату. Нова туніська армія спочатку включала 25 офіцерів, 250 унтер-офіцерів і 1250 особового складу, що перейшли зі служби в збройних силах Франції, а також 850 колишніх бейських гвардійців^[1]. Основу нової армії складали колишні солдати колоніальних військ, які мали добру підготовку і реальний бойовий досвід, отриманий в битвах Другої світової війни і війни в Індокитаї, де брали участь три туніських батальйони. Однак при формуванні національних збройних сил Туніс зіткнувся з великими труднощами, зокрема відсутністю офіцерських кадрів і технічних фахівців, низькою дисципліною, недостачею сучасного озброєння. Крім того, на території Тунісу продовжували залишатися французькі війська. Близько чотирьох тисяч тунісців продовжували службу в ЗС Франції до 1958 року.

Новоствореній туніській армії довелося майже відразу після формування вступити в бойові дії проти них в південних районах уздовж кордону з Алжиром. До 1959 року майже всі французькі військові формування з території Тунісу були виведені, а туніські підрозділи поповнили національні збройні сили — чисельність армії зросла до 6000. Обов'язковий призов введений у січні 1957 року, а також дозволив до 1961 року збільшити чисельність збройних сил до 20 тисяч осіб і сформувати дванадцять батальйонів^[3].

Першим серйозним випробуванням для туніської армії стала бізертинська криза. Небажання військово-політичного керівництва Франції евакуювати військово-морську базу в Бізерті — одному з найбільших міст і портів країни призвело до військового конфлікту 19 — 22 липня 1961. Франко-туніська війна 1961 року стала першою великою операцією ЗС Тунісу, які зазнали в ході неї значних втрат. Досвід цих боїв показав необхідність реорганізації та переоснащення національних збройних сил Тунісу.

Структура Туніської національної армії

Чисельність сухопутних військ ЗС Тунісу складає близько 27 тис. осіб. Основним тактичним з'єднанням в СВ Тунісу є бригада. Всього в сухопутних військах три мотопіхотні і одна піхотна (Сахарська) бригади. Дислокацію частин і підрозділів кожного із з'єднань визначає військово-адміністративний поділ території країни на військові округи з штабами бригад у містах Беджа, Кайруан, Габес, Ремада. Військові підрозділи, дислоковані в столиці країни місті Туніс, ряд інших частин і підрозділів центрального підпорядкування входять в Центральний військовий округ. Ці військові формування мають свої зони відповідальності, відповідна взаємодія організована при цьому через штаб сухопутних військ.

ББМ FIAT 6614 і Хамві

ОБТ M60

Бойовий склад сухопутних військ Тунісу

• Військові округи — 5;
• Бригади — 4:
  • мотопіхотні — 3,
  • піхотна (Сахарська) — 1
• Окремі полки — 7:
  • танкові — 2,
  • розвідувальний — 1,
  • протитанковий — 1,
  • інженерний — 1,
  • зв'язку — 1,
  • автотранспортний — 1,
  • військової поліції — 1
• Група спеціального призначення — 1;
• Центр зв'язку — 1;
• Навчальні центри — 5.

Озброєння

Згідно з даними IISS The Military Balance на 2010 рік Сухопутні війська Тунісу мали у своєму розпорядженні таку техніку:

Зброя й озброєння Сухопутних військ Тунісу по станом на 2010
Тип	Виробництво	Призначення	Кількість	Примітки
Танки
M60A1	США	основний бойовий танк	30
M60A3	США	основний бойовий танк	54
SK-105 Кірасир	Австрія	легкий танк	48
Бойові розвідувальні машини
AML-90	Франція	БРМ	40
Саладін	Велика Британія	БРМ	20
Бронетранспортери
M113A1/A 2	США	бронетранспортер	140
Engesa EE-11 Urutu	Бразилія	бронетранспортер	18
FIAT 6614	Італія	бронетранспортер	110
Буксирувана польова артилерія
M101A1/A2	США	105-мм гаубиця	48
M114A1	США	155-мм гаубиця	12
M198	США	155-мм гаубиця	55
Міномети
		81-мм міномет	95
		107-мм міномет	48	включаючи самохідні
Brandt	Франція	120-мм міномет	18
Протитанкові засоби
M901 ITV	США	самохідний ПТРК	35	на шасі M113A1, для пуску TOW
MILAN	Франція	переносний ПТРК	500
BGM-71 TOW	США	переносний ПТРК	55
LRAC F1	Франція	РПГ	300
M-20 Супербазука	США	РПГ	300
Техніка ППО
MIM-72 Chaparral	США	ЗРК	26
RBS 70	Швеція	ПЗРК	60
M42 Дастер	США	ЗСУ	12
M55 (зенітна установка)	Югославія	20-мм зенітна установка	100
Тип 55/Тип 65	КНР	37-мм зенітна установка	15	китайські варіанти 61-К
РЛС
RASIT	Франція	РЛС		розвідка наземних цілей, наводка артилерії

Знаки розрізнення

Офіцери

Категорії	Офіцери
Погон
Туніське звання	فريق أول	فريق	أمير لواء	عميد	عقيد	مقدم	رائد	نقيب	ملازم أول	ملازم
Український відповідник	Генерал	Генерал-лейтенант	Генерал-майор	Бригадний генерал	Полковник	Підполковник	Майор	Капітан	Старший лейтенант	Лейтенант

Підофіцери і солдати

Категорії	Підофіцери							Солдати
Погон
Туніське звання	وكيل أعلى	وكيل أول	وكيل	عريف أول	عريف	رقيب أول	رقيب	جندي أول	جندي
Український відповідник

Примітки

1. John Keegan. World Armies. — 2. — London : Gale Group, 1984. — P. 688. — ISBN 0810315157. (англ.)
2. Décret du 30 join 1956 instituant l'armée tunisienne [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] (PDF). Journal official tunisien (фр.) (52): 884. 29-30 June 1956
3. Ridha Kéfi, «Les habits neufs de l'armée», Jeune Afrique, 13 juillet 1999 [Архівовано 30 січня 2009 у Wayback Machine.] (фр.)

Посилання

• M. М. Юрьев. Вооруженные силы Туниса [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.). Інститут Близького Сходу.

Див. також