HMS Glatton (1871)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: HMS Glatton.
Монітор «HMS Glatton» на картині художника-мариніста Вільяма Фредеріка Мітчелла (William Frederick Mitchell) 1881 року.
Історія
Велика Британія Велика Британія
Назва: HMS Glatton
Будівник: Chatham Dockyard
Закладений: 10 серпня 1868 року
Спуск на воду: 8 березня 1871 року
Прийнятий: 24 лютого 1872 року
Доля: розібраний у 1903 році
Основні характеристики
Тип: брустверний монітор
Водотоннажність: 4 991 т
Довжина: 74,9 м
Ширина: 16 м
Осадка: 5,61 м
Максимальна осадка: 5,92 м
Потужність: 2 780 к.с.
Швидкість: 12 вузлів
Екіпаж: 185
Озброєння:
Бронювання:
  • Пояс: 250–300 мм
  • Бруствер: 300 мм
  • Башта: 300-360 мм
  • Бойова рубка: 150–230 мм
  • Палуба: 76 мм

«Глеттон» (англ. HMS Glatton) — брустверний монітор, що перебував на службі у Британському Королівського флоті наприкінці 19 століття. Через конструктивні особливості більшу частину часу перебував у резерві. 

Конструкція

[ред. | ред. код]
Вид збоку, план і поперечний переріз, за зображенням у Brassey's Naval Annual у 1888 році

Корабель розробив сер Едуард Рід за певною формулою, визначеною Радою Адміралтейства. Сам конструктор сказав: "немає корабля, про мету побудови якого я знав би менше, ніж «Глеттон». Він була розроблений у точній відповідності з вказівками, які я отримав, щодо мети яких мене ніколи не поінформували". Контролер, Четвертий морський лорд, заявив, що корабель мав використовуватись для "захисту наших власних гаваней і рейдів, і для нападу на ворожі". Насправді, вкрай низька висота надводного борту, здавалося б, виключала участь корабля у будь-яких морських операціях, крім тих, що відбувалися за спокійної погоди і відсутності хвиль. Висота борту корабля над ватерлінією не перевищувала 1,3 метра. Водночас американські монітори мали досвід виживання у штормах, а у порівнянні з ними конструкція «Глеттона» була поліпшена за рахунок наявності бруствера, який захищав від затоплення гарматну башту та люки, що вели у середину корабля.

Корабель був спроектований таким чином, що, хоча обидві гармати головного калібру (25-тонні, 305 міліметрові, нарізні) монтувалося в одній башті, теоретично не було б жодної точки на горизонті, на яку б не можна було б навести хоча б одну гармату, незалежно від орієнтації корабля. Щоб досягти цього, надбудова була зроблена дуже вузькою, аби менше обмежувати сектор обстрілу. Виглядає, що впливами, які здійснювали б на надбудови власні снаряди, знехтували.

За словами адмірала Джорджа Александра Балларда, який служив на моніторі молодшим офіцером, обмежувачі для стрільби, які б запобігали враженню гарматами власної надбудови були встановлені лише не через кілька років служби корабля.

«Глеттон» був один з найкраще захищених кораблів свого часу. Приблизно 35% його водотоннажності було виділено на броньовий захист.

Історія служби

[ред. | ред. код]

Корабель був введений в експлуатацію в 1872 році, але одразу був зарахований до резерву і використовувався в якості тендера школи артилеристів Королівського флоту.  1878 року корабель включили до Ескадри спеціального призначення. У липні того ж року монітор взяв участь у навчаннях з бойовими стрільбами. [1] У 1881 році корабель було пристосовано до застосування 360 міліметрових торпед. Крім того його озброєння посилили трьома 57 міліметровими скорострільними гарматами та чотирма кулеметами Гатлінга для захисту від міноносців. [2] У 1887 році монітор спеціально ввели до складу флоту для участі у маневрах, під час яких корабель разом з броненосцем берегової оборони «Принс Альберт» здійснював оборону гирла Темзи. Це єдина зафіксована участь «Глеттона» у морських операціях. Після цього корабель перевели у резерв другого класу, потім резерв флоту, а з квітня 1902 року - резерв верфі [3] до моменту продажу 1903 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Paloczi-Horvath, George (1996). From Monitor to Missile Boat Coast Defence Ships and Coastal Defence since 1860. Conway Maritime Press. с. 113—114. ISBN 0-85177-650-7.
  2. ↑ Paloczi-Horvath, George (1996). From Monitor to Missile Boat Coast Defence Ships and Coastal Defence since 1860. Conway Maritime Press. с. 31. ISBN 0-85177-650-7.
  3. ↑ Шаблон:Cite newspaper The Times

Література

[ред. | ред. код]