«Мейсон» (DD-191) | ||
---|---|---|
USS Mason (DD-191) | ||
Американський есмінець «Мейсон» | ||
Служба | ||
Тип/клас | ескадрений міноносець типу «Клемсон» | |
Держава прапора | США | |
Належність | Військово-морські сили США | |
На честь | перший корабель американських ВМС, названий на честь секретаря військово-морських сил США Джона Янга Мейсона | |
Корабельня | Newport News Shipbuilding, Ньюпорт-Ньюс | |
Закладено | 10 липня 1918 | |
Спущено на воду | 8 березня 1919 | |
Введено в експлуатацію | 20 лютого 1920 | |
На службі | 1920–1940 | |
Переданий | 9 жовтня 1940 року переданий до Королівського ВМФ Великої Британії | |
Виведений зі складу флоту | 3 липня 1922[Прим. 1] | |
Бойовий досвід | Друга світова війна | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 1215 т (стандартна) 1308 т (повна) | |
Довжина | 95,81 м | |
Ширина | 9,68 м | |
Осадка | 3,0 м | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | 2 × парових турбіни Parsons 4 × водотрубних котли | |
Гвинти | 2 | |
Потужність | 26 500 к.с. | |
Швидкість | 35 вузлів (65 км/год) | |
Дальність плавання | 4900 миль (9100 км) на швидкості 15 вузлів | |
Екіпаж | 122 офіцери та матроси | |
Озброєння | ||
Артилерія | 4 × 102-мм універсальні гармати Mark 4"/50 1 × 76-мм гармата Mark 3"/23 | |
Торпедно-мінне озброєння | 12 (4 × 3) × 533-мм торпедних апаратів |
«Бродвотер» (H81) | ||
---|---|---|
HMS Broadwater
| ||
Служба | ||
Тип/клас | ескадрений міноносець типу «Таун» | |
Держава прапора | Велика Британія | |
Належність | Військово-морські сили Великої Британії | |
Введено в експлуатацію | 9 жовтня 1940 | |
На службі | 1940–1941 | |
Загибель | 18 жовтня 1941 року під час ескорту конвою SC 48 потоплений німецьким підводним човном U-101 | |
Нагороди | 1 бойова відзнака[Прим. 2][1] | |
Бойовий досвід | Битва за Атлантику * Конвой HX 138 * Конвой SC 45 * Конвой SC 48 | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Технічні дані | ||
Озброєння |
«Мейсон» (англ. USS Mason (DD-191) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Клемсон» військово-морських сил США та Королівського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.
Есмінець «Мейсон» закладений 10 липня 1918 року на верфі Newport News Shipbuilding у Ньюпорт-Ньюсі, де 8 березня 1919 року корабель був спущений на воду. 20 лютого 1920 року він увійшов до складу ВМС США.
Після введення до строю «Мейсон» був включений до складу Атлантичного флоту з базуванням у Норфолкі. Незабаром через прийняття Вашингтонської морської угоди 1922 року був виведений до резерву та 3 липня 1922 року поставлений на зберігання у Philadelphia Naval Shipyard у Філадельфії.
З початком Другої світової війни в Європі «Мейсон» повернули до складу сил флоту 4 грудня 1939 року. У відповідності до угоди «есмінці в обмін на бази» від 2 вересня 1940 року, американський есмінець став одним з 50 кораблів цього класу, що були передані Великій Британії в обмін на 99-річну оренду баз у Західній півкулі. «Мейсон» прибув у Галіфакс, Нова Шотландія, 2 жовтня. 9 жовтня 1940 року його передали Британському королівському флоту як «Бродвотер».
15 жовтня есмінець вийшов до Британських островів через Сент-Джонс, Ньюфаундленд, прибувши 26 жовтня до Клайда, Шотландія. Корабель включили до 11-ї ескортної групи Командування Західних підходів. На початку 1941 року «Бродвотер» супроводжував конвої, супроводжуючи транспортні судна, що перевозили війська та військові запаси навколо мису Доброї Надії на Близький Схід.
18 жовтня 1941 року під час ескорту конвою SC 48 «Бродвотер» був потоплений німецьким підводним човном U-101. Чотири офіцери та 40 матросів загинули на борту есмінця, серед яких лейтенант Джон Стенлі Паркер, перший американський військовий, що загинув у війні в лавах Резервного флоту Великої Британії.