Адолфу Коелью | |
---|---|
порт. Francisco Adolfo Coelho | |
![]() | |
Народився | 15 січня 1847[1][2] ![]() Коїмбра, Португалія ![]() |
Помер | 9 лютого 1919[1][2] (72 роки) ![]() Каркавелуш, Португалія ![]() |
Країна | ![]() ![]() ![]() |
Діяльність | педагог, філолог, письменник, викладач університету, романіст ![]() |
Знання мов | португальська[3] ![]() |
Заклад | Лісабонський університет ![]() |
Посада | директор школи[d][4] ![]() |
Франсі́шку Адо́лфу Кое́лью (порт. Francisco Adolfo Coelho; *15 січня 1847, Коїмбра, Португалія — †9 лютого 1919, Каркавелуш) — португальський педагог і просвітник, філолог, письменник і фольклорист; самоук, який став одним з найбільших інтелектуалів португальської науки й культури наприкінці ХІХ століття.
Дитинство Адолфу Коелью було сповнене труднощів. Йому було лише 19 місяців, коли помер його батько. Він відвідував середню школу в рідній Коїмбрі.
У 15-вічному віці почав вивчати математику в університеті. Незадоволений університетським середовищем за два роки покинув навчання. Склав для себе особисту програму навчання, орієнтовану на німецьких авторів, для цього вивчаючи німецьку мову.
За своє життя Адолфу Коелью зреалізував видатні праці з педагогіки, лінгвістики, етнографії та антропології. Був професором Вищого курсу філології, де викладав порівняльну романську філологію та португальську філологію та сприяв розвиткові цієї науки на філологічному факультеті Лісабонського університету. Він працював директором початкової школи Родрігіша Сампаю, створеної за його ініціативою; також викладав у лісабонській Escola Normal Superior. Брав участь у декількох комісіях з середньої школи та вищої освіти, як член чи голова, готуючи важливі доповіді. Він виступав на широковідомих просвітницьких заходах, організованих Антеро де Кенталем та Жайме Баталья Рейсом; на конференції «Питання про освіту» (A Questão do Ensino, 1871). У своїй однойменній книзі, опублікованій наступного року, Адольфу Коелью розповідає про необхідність та цілі освіти; досліджує її форми та види; навчання в Португалії, на думку автора, в занепаді через сплав Церкви і держави; просвітник відстоює розмежування обох і просування ідеї свободи вираження думок.
Педагогічні концепції А. Коелью ґрунтувалися на переконанні, що завдяки освіті можна відбудувати країну. Він запекло протистояв підпорядкуванню освіти релігії. Також він організував Педагогічний музей у Старій школі початкового навчання у Лісабоні.
А. Коелью свої ідеї просував, співпрацюючи з періодичними виданнями: Renascença[5] (1878-1879? ), O Pantheon[6] (1880-1881), Froebel[7] (1882-1884), Branco e Negro[8] (1896-1898), Serões [9] (1901-1911) та Jornal dos Cegos [10] (1895-1920).
Франсішку Адолфу Коелью — зачинатель португальської педагогіки й освіти новітнього типу, також відомими є його праці з філології, порівняльного романського мовознавства; він же автор першого й найавторитетнішого донині зібрання португальських народних казок (1879).
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |