Альфред Білик

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білик.

Альфред Білик
Alfred Biłyk
Народився	25 вересня 1889(1889-09-25) Львів
Помер	19 вересня 1939(1939-09-19) (49 років) Мукачеве
Країна	Австро-Угорщина  Польська Республіка
Національність	поляк
Діяльність	військовик, громадський діяч, урядник
Відомий завдяки	останній очільник Львівського воєводства
Alma mater	Львівський університет
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	майор
Нагороди	Пам'ятний хрест 1912/13
Медіафайли у Вікісховищі

Альфред Білик (пол. Alfred Biłyk; 25 вересня 1889, Львів — 19 вересня 1939, Мукачеве) — польський військовик, громадський діяч, урядник Другої Польської республіки, останній очільник Львівського воєводства (з 30 квітня 1937 по 17 вересня 1939). Приятель Едварда Ридза-Сміглого.

Життєпис

Народився 25 вересня 1889 року у м. Львові (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна). Його батьки поховані на Бережанському цвинтарі (могила збереглась^[1]).

Випускник Бережанської гімназії, під час навчання в якій став приятелем Едварда Ридза-Сміглого. Після гімназії закінчив Львівський університет. Член польського товариства «Związek Strzelecki» (читається Звйонзек Стшелєцкі).

З 1908 року працював у польській організації «Звйонзек валькі чинней» під керівництвом Едварда Ридза-Сміглого. У 1910—1911 роках проходив однорічну строкову службу у війську Австро-Угорщини. Після її завершення повернувся до Бережан, де працював президентом і комендантом товариства «Związek Strzelecki». 1911 року Юзеф Пілсудський нагородив його офіцерською відзнакою.

Після початку першої світової війни мобілізований до лав війська Австро-Угорщини, однак у грудні 1914 року за завданням Ю. Пілсудського перейшов до лав Польських легіонів, в складі Першої бригади яких воював на Підгаллі.

11 листопада 1918 року командував роззброєнням окупаційних військ у м. Лодзь. Був комендантом цього міста до 21 жовтня 1921 року (спочатку в ранзі поручника, потім — майора). Після цього подав у відставку (зарахований до кадрового резерву), відкрив у Лодзі адвокатську канцелярію, брав активну участь у громадському житті.

10 липня 1936 року призначений на посаду тернопільського воєводи. Після цього був призначений львівським воєводою (попередник Владислав Беліна-Пражмовський (пол. Władysław Belina-Prażmowski), 17 квітня 1937 мав офіційно приступити до виконання своїх посадових обов'язків.

18 вересня 1939 року прем'єр-міністр та міністр внутрішніх справ Польщі Феліціян Славой Складковський видав наказ, за яким А. Білик вирушив до Кутів, де перебував польський уряд.

Помер 19 вересня 1939 року в м. Мукачеве, вчинивши самогубство (застрелився). Написав заповіт, який донині зберігається в Інституті Сікорського в Лондоні.

Примітки

1. Парацій В. Символ вічності та пам'яті: Бережанський цвинтар // Бережани. Місто біля Раю / Пам'ятки України. — К. — 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 68—69.

Джерела

• Życiorys wojewody Alfreda Biłyka [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Gazeta Lwowska. — 1937. — Nr 85 (16 kwiet.). — S. 3. (пол.)

Посилання

• Alfred Biłyk [Архівовано 10 квітня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)

Біографії   Галичина   Історія   Поділля   Польща   Тернопільщина