Анг Чан II
| Анг Чан II | ||
| ||
|---|---|---|
| 1806 — 1834 | ||
| Попередник: | Анг Енг | |
| Спадкоємець: | Анг Мей | |
| Народження: |
1791[1] Пномпень, Камбоджа | |
| Смерть: |
грудень 1834 Удонг, Одонгк (округ)d, Провінція Кампонгспиd, Камбоджа | |
| Країна: |
.svg){kind=small} Камбоджа | |
| Релігія: | буддизм | |
| Батько: | Анг Енг | |
| Мати: | Moneang Autd | |
| Діти: | Анг Мей | |
Анг Чан II (кхмер. ព្រះបាទអង្គច័ន្ទ; 1791 — грудень 1834) — король Камбоджі, який правив країною з перервами в першій половині XIX століття.
Зійшов на престол 1806 року за умов сіамського тиску, що зростав. На початку свого правління намагався проводити збалансовану зовнішню політику між Сіамом і В'єтнамом.
1811 року був усунутий від влади своїми братами Анг Дуонгом і Анг Емом, які вимагали розділення влади в країні та яких підтримував сіамський король Рама II. 1812 року Анг Чан розпочав боротьбу з ними, однак після поразки від сіамської армії був змушений тікати до В'єтнаму. 1813 року за підтримки 20-тисячного в'єтнамського війська повернувся в Удонг і відновив свою владу.
1814 року Сіам захопив три північні провінції Камбоджі (території сучасних провінцій Преахвіхеа і Стингтраенг). Аналогічно вчинив і в'єтнамський правитель Нгуєн Тхе-то, взявши під контроль землі на правому березі Меконгу.
1831 року кхмерська армія зазнала поразки від військ Рами III, які щойно повернулись із Лаосу з перемогою над князівством В'єнтьян. В результаті до столиці повернулись Анг Дуонг і Анг Ем. Однак, у той же час у східних провінціях відбувалось перегрупування королівської армії, а всією країною ширився партизанський рух. Зрештою, Анг Чан за підтримки 15-тисячного в'єтнамського війська зумів змусити сіамців відступити, а сам він був відновлений на троні.
- История Кампучии. Краткий очерк. — М.: Главная редакция восточной литературы изд-ва «Наука», 1981. — С. 110—112 (рос.)
- Камбоджа в першій половині XIX століття [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
