Бенджамін Гайзенберґ

Бенджамін Гайзенберґ
Народився9 червня 1974 (50 років)(19740609)
Тюбінген, Баден-Вюртемберг, ФРН[1]
Країна Німеччина[2]
Діяльністькінорежисер, сценарист, унаочнювач, редактор, прозаїк-романіст
Alma materМюнхенський університет телебачення і кіноd (2005) і Мюнхенська академія мистецтв (1999)
ВчителіOlaf Metzeld і Walter Grasskampd
Знання мовнімецька[3]
НапрямокBerlin Schoold[4]
БатькоMartin Heisenbergd[5]
МатиApollonia Eulenbergd[5]
РодичіВернер Гейзенберг
Нагороди
IMDbID 0374663

Бенджамін Гайзенберґ (9 червня 1974) — німецький кінорежисер і сценарист. З 1995 року зняв шістнадцять фільмів. Його фільм «Schläfer» показали у розділі «Особливий погляд» на Каннському кінофестивалі 2005 року[6]. Його фільм 2010 року «Розбійник» був номінований на «Золотого ведмедя» на 60-му Берлінському міжнародному кінофестивалі[7]. Він також онук фізика — лауреата Нобелівської премії Вернера Гайзенберґа через батька Мартіна Гайзенберґа. Він є співредактором та співвидавцем німецького кіножурналу «Револьвер».

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Бенджамін Гайзенберґ народився в Тюбінгені, Німеччина, в родині Мартіна Гайзенберґа та Аполлонії, графині Ойленбурґ[8]. Він виріс у маленькому селі поблизу Вюрцбурга, де його батько був професором нейробіології[9]. 1993 року навчався в Академії образотворчого мистецтва в Мюнхені[10]. Він закінчив Академію мистецтв у 1998 році, вигравши «Debütantenpreis» серед трьох найкращих студентів року.[11]

Творчість

[ред. | ред. код]

Програмним гаслом журналу «Револьвер», заснованого 1998 року, редактором якого є Бенджамін Гайзенберґ, стало «Кіно має бути небезпечним», тобто воно має не розважати, не вигадувати сюжети, не забавляти, а «...бути реалістичним, досліджувати реальність. Засобами кіно визначати больові межі». Окрім самих фільмів, багато громадських заходів, дискусій, публічних акцій було організовано для висловлення цих принципів другого покоління кінотворців Берлінської школи[12].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • 1995: Es zogen einst (короткометражка)
  • 1996: Терремото (короткометражка)
  • 1997: Hastewas, Bistewas (короткометражка)
  • 1998: Alles Wieder Still (короткометражка)
  • 2000: Der Bombenkönig (короткометражка)
  • 2002: Am See (короткометражка)
  • 2003: Цей момент (нім. Milchwald) (співавтор)
  • 2004: Die Gelegenheit (короткометражка)
  • 2004/2005: Маєр, Мюллер, Шмідт I – III (короткометражка)
  • 2005: Сплячий
  • 2005: Ла-Пас (короткометражка)
  • 2007: Про художню літературу (короткометражка)
  • 2007: Про маніпуляції (короткометражка)
  • 2007: Про роман (короткометражка)
  • 2010: Розбійник
  • 2014: Супереґос
  • 2015: Brienner 45 (14 фільмів - співавтор / співрежисер)
  • 2015: Das unsichbare Dritte (короткометражка)
  • 2015: Водоспад (короткометражка)
  • 2015: Війна світів (короткометражка)
  • 2015: Opfer (короткометражка)
  • 2015: Mon Oncle (короткометражка)

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2000: Нагорода за найкращий диплом Академії мистецтв у Мюнхені
  • 2001: Нагорода в галузі мистецтва міста Мюнхена
  • 2004: Стартова кінопремія міста Мюнхена за The Opportunity
  • 2004: Ґран-прі журі (Films D'Écoles Européens), Перший європейський кінофестиваль у Анже, за The Opportunity
  • 2005: Нагорода «Перші кроки» за Сплячого
  • 2005: Премія Midas, Europaws, за найкращу фантастичну драму в науково-технічному секторі, Лондон, за Сплячого
  • 2005: Приз за кращий фільм у розділі Перспективи Cinéma Tout Ecran[en], Женева за Сплячого
  • 2006: Спеціальна нагорода журі, Перший європейський кінофестиваль у Анже, за Сплячого
  • 2006: Max-Ophüls-Preis (Премія за найкращий фільм, найкращий сценарій, найкращу музику) за Сплячого
  • 2006: Приз за кращий фільм, FilmArtFestival Мекленбург-Передня Померанія за Сплячого
  • 2006: Нагорода за найкращий фільм, Festival du Cinéma Politique, Барселона, за Сплячого
  • 2006: Баварська премія культури « E.ON Bayern AG»
  • 2006: Премія «Молодий талант» фонду DEFA-Foundation
  • 2010: Баварська кінопремія, категорія «Найкращий молодий режисер», за «Розбійника»
  • 2010: Спеціальна премія блогерів, за «Розбійника»
  • 2010: Нагорода за найкращу режисуру, за «Розбійника»
  • 2010: Нагорода за найкращий фільм, Маверік, Міжнародний кінофестиваль у Калгарі, за Розбійника
  • 2010: Приз глядацьких симпатій та спеціальна згадка журі, Міжнародний кінофестиваль «La_Roche-sur-Yon_International_Film_Festival», за Розбійника
  • 2010: Нагорода за найкращий фільм, Загребський кінофестиваль, за Розбійника
  • 2010: Нагорода за найкращий сценарій Gijon_International_Film_Festival за Розбійника
  • 2010: Премія культури Вюрцбурга
  • 2011: Австрійська кінопремія, найкращий режисер фільму «Розбійник»
  • 2011: Нагорода за найкращий фільм, Міжнародний кінофестиваль Джеймсона в Дубліні за Розбійника

Виставки (вибірково)

[ред. | ред. код]
  • 1995 "München liegt am Meer", Мюнхен
  • 1996 „Патерностер” у першій мюнхенській висоті (групова виставка).
  • 1999 „Benjamnin Heisenberg“, галерея Kampl, Kunstforum München .
  • 2000 р. Групова виставка "Multiple Choice" у BBK, Galerie der Künstler, Мюнхен (Групова виставка).
  • 2000 „Ausstellung der Debütanten“ (Малюнки 1993 - 99), Академія образотворчих мистецтв, Мюнхен (Групова виставка, Кюнстлербух).
  • 2001 Виставка для спонсорської премії з образотворчого мистецтва міста Мюнхена (групова виставка, каталог).
  • 2002 "Історії - Наративні структури в сучасному мистецтві", куратор Стефані Розенталь, Haus der Kunst, Мюнхен (Групова виставка; Каталог).
  • 2002 "Intermedium 2", Центр мистецтв та медіа Карлсруе (ZKM) (Групова виставка; Каталог).
  • 2004 "Rote Zelle", випускники класу Олафа Метцеля, Академія образотворчих мистецтв, Мюнхен, Rote Zelle, Мюнхен (Групова виставка; Каталог).
  • 2005 "Час відтворення! Гра, ігри та спорт ", Інститут сучасного мистецтва (ICA), Лондон (групова виставка).
  • 2005 „Say No Productions 2“, Gallery Klüser, Мюнхен (Групова виставка).
  • 2005 “Favoriten”, Lenbachhaus, Kunstbau, Мюнхен (Групова виставка, каталог).
  • 2005 ”Neue Heimat” Rathausgalerie, Мюнхен (Групова виставка, каталог).
  • 2006 "Sichtbarkeiten", Едіт Рус - Будинок для ЗМІ та мистецтв, Ольденбург (Групова виставка).
  • 2007 “Artmix”, Haus der Kunst, Мюнхен / Bayerischer Rundfunk (Групова виставка).
  • 2007 р. "Піктограми - самотність знаків", Stiftung Kunstmuseum Stuttgart (Групова виставка, каталог).
  • 2011 „Бенджамін Гайзенберг“, галерея Патріка Ебенспергера, Берлін
  • 2011 рік «ER», Кунстбюро Відень (разом із Клеменсом Краусом).
  • 2013 Фестиваль сучасного відеомистецтва Videonale, Бонн.
  • 2013 р. „Koste es was es wolle“, галерея Oechsner, Нюрнберг (разом з Олафом Унверзартом ).
  • 2013 Галерея Патрік Ебенспергер, Берлін (Групова виставка).
  • 2013 „Берлінська кіношкола“, Музей сучасного мистецтва, MoMA, Нью-Йорк, США (каталог) [13]
  • 2015 „Brienner 45“, NS-Dokumentationszentrum (Мюнхен) (постійна інсталяція; Видання). [14]
  • 2015 „Бенджамін Гейзенберґ I ІІ: Гроші все змінюють” (Праці на папері), галерея Патрік Ебенспергер, Берлін.
  • 2016 „Бенджамін Гайзенберґ II ІІ: Австрадієрт“ (Відео), галерея Патріка Ебеншперґера, Берлін. [15]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #122101545 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Museum of Modern Art online collection
  3. ↑ CONOR.Sl
  4. ↑ https://www.fr.de/kultur/juwel-einem-film-11620191.html
  5. ↑ а б Kindred Britain
  6. ↑ Festival de Cannes: Sleeper. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 12 грудня 2009.
  7. ↑ Hollywood Reporter: Berlin festival unveils full lineup. hollywoodreporter.com. Архів оригіналу за 5 February 2010. Процитовано 7 лютого 2010.
  8. ↑ reachinformation.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 30 січня 2016.
  9. ↑ Michael Guillen. GERMAN CINEMA: DER RAÜBER (THE ROBBER, 2010): Interview With Benjamin Heisenberg. TwitchFilm. Архів оригіналу за 24 September 2014. Процитовано 30 січня 2016.
  10. ↑ SWISS FILMS. Архів оригіналу за 14 березня 2014. Процитовано 30 січня 2016.
  11. ↑ Benjamin Heisenberg. IMDb. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 30 січня 2016.
  12. ↑ Анке Левеке. Берлінська школа. Кіно, несподіване і небезпечне.//Goethe-Institut, 2021. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
  13. ↑ MoMA. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 20 грудня 2013.
  14. ↑ Brienner 45. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 21 березня 2016.
  15. ↑ gallerytalk. Архів оригіналу за 23 February 2016. Процитовано 16 лютого 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]