Бернштейн Самуїл Борисович | |
---|---|
Народився | 21 грудня 1910 (3 січня 1911)[1] Баргузин, Баргузинський повіт, Забайкальська область, Іркутське генерал-губернаторствоd, Російська імперія |
Помер | 6 жовтня 1997 (86 років) Москва, Росія |
Поховання | Введенське кладовище |
Країна | СРСР Росія[1] |
Діяльність | діалектолог |
Alma mater | Етнологічний факультет МДУd |
Галузь | філологія |
Заклад | Одеський педагогічний інститут, Одеський державний університет, Московський державний університет |
Вчене звання | професор[d] |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] |
Вчителі | Ільїнський Григорій Андрійович і Селіщев Афанасій Матвійовичd |
Відомі учні | Nataliya Ananyevad Ілліч-Світич Владислав Маркович Tatyana Tikhomirovad Толстой Микита Ілліч Топоров Володимир Миколайович Rina Usikovad Журавльов Володимир Костянтиновичd Гусєв Віктор Євгенович |
Аспіранти, докторанти | Ілліч-Світич Владислав Маркович Топоров Володимир Миколайович Толстой Микита Ілліч Журавльов Володимир Костянтиновичd |
Нагороди |
Самуїл Борисович Бернште́йн (21 грудня 1910 (3 січня 1911), с. Баргузин, тепер Бурятія, РФ — 6 жовтня 1997, Москва) — російський мовознавець, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент Болгарської АН, член-кореспондент Македонської академії наук і мистецтв.
С. Б. Берштейн народився 3 січня 1911 року в Баргузин (Бурятія).
В 1931 році закінчив Московський університет.
У 1934 році захистив кандидатську дисертацію «Тюркські елементи в мові дамаскінів XVII – XVIII століття».
У 1934 - 1938 роказ завідував кафедрою болгарської мови та літератури Одеського педагогічного інституту. Одночасно у 1937 - 1939 роках очолював кафедру мовознавства в Одеському державному університеті.
З 1943 року працював у Московському університеті. В 1947 - 1970 роках завідував кафедрою слов'янських мов.
В 1946 році захистив дисертацію «Мова валашських грамот XIV – XV ст.» і здобув науковий ступінь доктора філологічних наук. В 1948 році присвоєно вчене звання професора.
Продовж 1946—1976 років працював завідувачем сектора слов'янського мовознавства Інституту слов'янознавства і балканістики АН СРСР.
Був обраний членом-кореспондентом Академій наук Болгарії (1963 р.) та Македонії (1969 р.).
Помер 6 жовтня 1997 року в Москві.
Займався питаннями історії слов'янських мов і народів, діалектогенезу, діалетних основ літературних мов, слов'янсько-східнороманських зв'язків, етноісторичним і лінгвістичним проблемами карпатознавства, лінгвогеографії, історії мовознавства.
У працях «Сторінки з історії болгарської імміграції в Росію під час російсько-турецької війни 1828—1829 рр.» (1949, російською мовою) і «Атлас болгарских говоров в СССР» (ч. 1—2, 1958, у співавторстві) Бернштейн дослідив болгарські говірки в Україні в їх взаємодії з українською і російською мовами; в «Карпатском диалектологическом атласе» (1967, у співавт.) картографував українські говірки карпатської зони; в «Общекарпатском диалектологическом атласе» (в. 1—6, 1976—2001, у співавт.) відтворив українські карпатські говірки на тлі діалектів інших мов карпато-балканського ареалу, взаємодію і зв'язки українських говірок з діалектами інших мов цього регіону.
Матеріали про українську мову вчений використав у низці статей, монографіях, «Нарисах порівняльної граматики слов'янських мов» (кн. 1—2, 1961—74, рос. мовою).