Вєрник Ігор Емільович

Ігор Вєрник
рос. Игорь Эмильевич Верник
Зображення
Ім'я при народженні	Ігор Емільович Вєрник
Дата народження	11 жовтня 1963(1963-10-11) (61 рік)
Місце народження	Москва,  РРФСР,  СРСР
Громадянство	СРСР →  Росія
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1984)
Професія	актор, телеведучий, радіоведучий, продюсер
Кар'єра	1984—нині
Нагороди	Народний артист Росії
IMDb	ID 0894613
vernik.ru
Вєрник Ігор Емільович у Вікісховищі

І́гор Емі́льович Вє́рник (нар. 11 жовтня 1963, Москва) — радянський і російський актор театру та кіно, продюсер, радіо- та телеведучий, музикант, заслужений артист Росії (1999)^[1], народний артист Росії (2016)^[2].

Біографія

Ігор Вєрник народився 11 жовтня 1963 року в сім'ї режисера Всесоюзного радіо, народного артиста Росії Еміля Григоровича Вєрника (нар. 4 вересня 1924)^[3] та педагога музичної школи Ганни Павлівни Вєрник.

1984 року закінчив школу-студію МХАТ (курс І. Тарханова). З 1986 року — артист МХТ ім. Чехова. Відомість до Ігоря Вєрника прийшла на початку 1990-х років і багато в чому завдяки його чарівній усмішці — візитній картці актора.

Часто запрошується до журі Вищої ліги КВК; сім разів був членом журі фестивалю КВК «Голосящій КіВіН» (2000, 2001, 2003, 2005, 2006, 2008, 2010).

Брав участь у телепроєкті Першого каналу «Льодовиковий період» у парі з Албеною Денковою.

Був одружений із Марією Вєрник із 2000 до 2009 року, син Григорій Вєрник (нар. 1999).^[4][5]

Старший єдиноматерній брат Ростислав Дубинський (старший на 9 років)^[6] — актор, він закінчив школу-студію МХАТ.^[7]

Брат-близнюк Вадим Вєрник (нар. 11 жовтня 1963) — телеведучий.

Політична діяльність

• 9 лютого 2012 року був зареєстрований як довірена особа кандидата у президенти Росії Михайла Прохорова^[8].
• У січні 2016 року взяв участь у флешмобі на підтримку Рамзана Кадирова^[9]

Громадська діяльність

Є засновником Благодійного фонду підтримки діячів мистецтва «АРТИСТ», заснованого в 2008 році.

Визнання й нагороди

• Народний артист Росії (2016)
• Заслужений артист Росії (1999)
• Заслужений артист Чеченської республіки (2013)^[10]

Творчість

Ролі в театрі

• «Тартюф» — Даміс
• «Портрет» — Психіатр
• «Варвари» — Дробязґін
• «Іванов» — Боркін
• «Яма» Купріна — Лихонін
• «Кабала святош»
• «Новий американець»
• «Ретро»
• «Татуйована троянда» Тенессі Вільямса
• «Ундіна»
• «Король Лір»
• «Жінка з моря» — Люнґстран
• «Процес»
• «Примадони» — Дункан
• «Піквікський клуб» — Додсон
• «Свідок обвинувачення» — Леонард Воул
• «Номер 13D» — Річард Віллі
• «Майстер і Маргарита» — конферансьє Вар'єте Жорж Бенгальський

Вибрана фільмографія

Кіно

Рік	Фільм	Оригінальна назва	Роль
1994	Майстер і Маргарита	рос. Мастер и Маргарита	Юда Іскаріот
2006	ЖАRА	рос. Жара	працівник кіностудії
2006	Ліфт	рос. Лифт	Григорій
2007	Чоловіча інтуїція	рос. Мужская интуиция	Кирило
2007	12	рос. 12	свідок
2010	Все в порядку, мама	рос. Всё в порядке, мама	Олег
2012	Той ще Карлосон!	рос. Тот ещё Карлосон!	тато Малюка
2012	Мами	рос. Мамы
2014	Чемпіони	рос. Чемпионы	спортивний чиновник

Серіали

Рік початку участі	Серіал	Оригінальна назва	Роль	Кількість серій
2008	Татусеві доньки	рос. Папины дочки	камео	1 серія
2012	Далекобійники 3	рос. Дальнобойщики 3	Іван Олексійович Шубін, колишній шеф Івана (3 серія)
2014	Кухня	рос. Кухня	Герман Михайлович Ланд, новий шеф-кухар «Claude Mone»	17 серій
2016	Фізрук	рос. Физрук	ведучий фіналу конкурсу «Вчитель року»
2019	Жуки	рос. Жуки	Володимир Марченко, інвестор	16
2021	Жуки-2	рос. Жуки	Володимир Марченко, інвестор	16

Озвучування мультфільмів

• 1992—1994 — Капітан Пронін — Капітан Пронін
• 1992 — Туман із Лондону — Туман із Лондону

Радіо

• 1998—1999 — монорадіоспектакль «Капітанська дочка», постановник, озвучування
• 2006 — нині — «Театральне середовище братів Верників» (радіостанція «Культура»), ведучий

Примітки

1. Нагороджено Указом Президента Росії № 502 від 18 квітня 1999 року [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
2. Указ Президента Російської Федерації від 31 березня 2016 року № 142 «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації» [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
3. Еміль Вєрник на Кіно-Театр.РУ [Архівовано 11 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
4. Вєрник примирився з колишньою дружиною за місяць до родів [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
5. Біографія Ігоря Вєрника на ГлобалМСК.ру [Архівовано 12 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
6. Компромат зберігаю в брата [Архівовано 28 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
7. Вадим Вєрник — Колумб російського телеекрану [Архівовано 15 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
8. Постанова ЦВК Росії № 98/784-6, 9 лютого 2012 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
9. Ігор Вєрник підтримав Рамзана Кадирова | Інформаційне агентство «Грозний-Інформ» [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
10. У Грозному нагородили переможців VIII Міжнародного конкурсу журналістів «Золоте перо». Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 23 квітня 2013. (рос.)

Посилання

• Ігор Вєрник на сайті IMDb (англ.)
• Офіційний сайт Ігоря Вєрника [Архівовано 27 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Ігор Вєрник у програмі «Зустрічі на Моховій» («Петербург — П'ятий канал», 31 січня 2009 року) (рос.)
• Інтерв'ю Ігоря Вєрника журналу Sex and the City (рос.)
• Ігор Вєрник у КІНО-ТЕАТРі [Архівовано 18 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Інтерв'ю Ігоря Вєрника mignews.com [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)