Генрик Ловмянський | |
---|---|
пол. Henryk Łowmiański | |
Народився | 22 серпня 1898[1] Daugudžiaid, Вількомирський повіт, Ковенська губернія, Російська імперія |
Помер | 4 вересня 1984[1] (86 років) Познань, Республіка Польща ·автомобільна аварія |
Поховання | Жгув |
Країна | Російська імперія Республіка Польща |
Діяльність | історик, медієвіст |
Alma mater | Вільнюський університет |
Галузь | медієвістика, історія і слов'янознавство |
Заклад | Stephen Báthory Universityd Університет імені Адама Міцкевича у Познані Вільнюський університет |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор історичних наук |
Відомі учні | Barbara Topolskad |
Аспіранти, докторанти | Józef Morzyd |
Членство | Польська академія знань Польська академія наук |
У шлюбі з | Maria Łowmiańskad |
Нагороди | |
Генрик Ловмянський у Вікісховищі |
Генрик Ловмянський (пол. Henryk Łowmiański; 22 серпня 1898, Вількомир — 4 вересня 1984) — польський історик, спеціаліст із середньовіччя й славістики. Автор монументальної 6-томної праці «Початки Польщі».
Народився у Вількомирі Віленській губернії Російської імперії. Навчався у Вільні та Чернігові. 1916 року поступив до Київського університету святого Володимира (Російська імперія). Вищу освіту здобув у Віленському університеті імені Стефана Баторія (Польща). 1924 року, під керівництвом Казімежа Ходиніцького, захистив докторську дисертацію з історії литовських міст 16 століття (Wschody miast litewskich w XVI wieku). 1932 року отримав звання почесного доктора за дослідження з історії Великого князівства Литовського. У 1933–1939 роках працював на кафедрі історії Східної Європи Віленського університету. З 1938 року — член Польської академії знань. Під час Другої світової війни працював у віленському архіві. 1945 року переселився до Польщі, до міста Лодзь. Згодом працював у Познані, в Університет імені Адама Міцкевича, на кафедрі історії Східної Європи. 1963 року став керівником відділу історії середньовіччя Інституту історії Польської академії наук. Протягом 1951–1957 років головував на історичних кафедрах Познанського університету, а у 1957–1968 був директором інституту історії цього університету.
Трагічно загинув під трамваєм у Познані на вулиці Грюндвальдській. Залишив по собі учнів-істориків Юліуша Бардаха, Артура Кіяса та інших.