Густав Гір
| Густав Гір | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
нім. Gustav Gihr  | ||||||||||||
| Народився | 10 січня 1894 Гайзінген | |||||||||||
| Помер | 31 жовтня 1959 (65 років) Кобленц, Рейнланд-Пфальц | |||||||||||
| Країна |  Німеччина | |||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | |||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||||||||||
| Військове звання |  Генерал-майор | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Густав Гір (нім. Gustav Gihr; 18 серпня 1894, Гайзінген — 31 жовтня 1959, Кобленц) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту.
Учасник Першої світової війни. Після закінчення війни перейшов працювати в поліцію. 16 березня 1936 року перейшов у вермахт. Учасник Польської і Французької кампаній. З вересня 1943 по 27 лютого 1944 року — командир 95-ї, з 20 жовтня по 17 листопада 1943 року — одночасно 216-ї, з 30 листопада по 8 грудня 1943 року — одночасно 7-ї, з 27 лютого 1944 року — 45-ї, з 9 квітня 1944 року — 35-ї, з 11 травня 1944 року — 110-ї, з 15 травня 1944 року — 707-ї піхотних дивізій. 27 червня 1944 року Гір був захоплений у радянський полон.
8 грудня 1944 роки 50 німецьких генералів з комітету «Вільна Німеччина», серед яких був і Гір, підписали так зване «Звернення 17 генералів» під назвою «До народу і армії», в якому закликали німецький народ і армію припинити підтримку нацистського режиму, щоб якомога швидше закінчити війну. 11 жовтня 1955 року Густав Гір був звільнений з радянського полону і повернувся на батьківщину.
- Фанен-юнкер (10 січня 1914)
- Фенріх (25 серпня 1914)
- Лейтенант (2 жовтня 1914)
- Оберлейтенант (20 червня 1918)
- Оберлейтенант поліції (7 жовтня 1920)
- Гауптман поліції (7 листопада 1921)
- Майор поліції (29 січня 1934)
- Майор (16 березня 1936)
- Оберстлейтенант (1 квітня 1937)
- Оберст (1 квітня 1940)
- Генерал-майор (1 жовтня 1943)
- Залізний хрест
- 2-го класу (23 вересня 1914)
- 1-го класу (1 червня 1917)
- Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами (11 серпня 1916)
- Нагрудний знак «За поранення» в золоті (1 липня 1918)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (14 січня 1935)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті»
- 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) (2 жовтня 1936) — отримав 3 медалі одночасно.
- 1-го класу (25 років) (10 січня 1939)
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (19 грудня 1939)
- 1-го класу (6 липня 1940)
- Ernst Beyersdorff. Geschichte der 110. Infanterie Division. — Podzun Verlag, 1965.
- Wilhelm Hertlein. Chronik der 7. Infanterie-Division. — München: Bruckmann, 1984. — ISBN 3-7654-1956-7.
- Martin Jenner. Die 216./272. niedersächsische Infanterie-Division. — Bad Nauheim: Podzun-Pallas-Verlag, 1964. — ISBN 3-89555-333-6.
- Karl Knoblauch. Kampf und Untergang der 95. Infanterie Division: Chronik einer Infanterie Division von 1939—1945 in Frankreich und an der Ostfront. — Flechsig Verlag, 2008. — ISBN 978-3-88189-771-6.
- Steven Lehrer. Hitler Sites: A City-by-city Guidebook (Austria, Germany, France, United States). — McFarland, 2002. — 224 с. — ISBN 0-7864-1045-0.
- Herbert Michaelis. Band 1 // Ursachen und Folgen: Vom deutschen Zusammenbruch 1918 und 1945 bis zur staatlichen Neuordnung Deutschlands in der Gegenwart; eine Urkunden- und Dokumentensammlung zur Zeitgeschichte. — H. Wendler, 1956.
- Samuel W. Mitcham, Jr. German Order of Battle, Volume One: 1st — 290th Infantry Divisions in WWII. — PA: Stackpole Books, 2007. — ISBN 978-0-8117-3416-5.
