Еміль Туй

Еміль Туй
Еміль Туй
Народився	11 березня 1894 ; Гаґен, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	11 червня 1930 (36 років); Смоленськ, РСФРР, СРСР
Країна	Німеччина
Діяльність	ас
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	підпоручик
Нагороди
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці	Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Еміль Туй (нім. Emil Thuy; 11 березня 1894, Гаґен, Німецька імперія — 11 червня 1930, Смоленськ, РРФСР) — німецький льотчик-ас, лейтенант Вюртемберзької армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія

Коли почалася Перша світова війна, Туй пішов добровольцем на фронт та служив у 3-му Рейнландському полку на Західному фронті. У жовтні 1914 року був поранений у бою та евакуйований до Німеччини, де його визнали непридатним для подальшої армійської служби, проте Туй подав прохання про зарахування його до авіації і, ставши пілотом у званні єфрейтора, 10 липня 1915 року був направлений в 53-й польовий льотний дивізіон. У вересні 1915 року був підвищений до унтерофіцера — після того, як збив перший літак противника, в грудні — до віцефельдфебеля. 26 березня 1916 року був зроблений в офіцери і залишався у своїй авіачастині до листопада 1916 року, коли його направили у винищувальну школу.

Пройшовши курс навчання на винищувача, 28 січня 1917 року був зарахований в 21-шу винищувальну ескадрилью, у складі якої здобув 13 перемог. 26 вересня 1917 року німецький ас прийняв командування над 28-ю винищувальною ескадрильєю та залишався її командиром до кінця війни.

Туй був поранений 2 лютого 1918 року, але вже 21-го числа повернувся в свою ескадрилью. 6 червня 1918 року став командиром винищувальної групи №7 (28-ма, 33-тя, 57-ма і 58-ма винищувальні ескадрильї). На бойовому рахунку аса вважалося 35 повітряних перемог.

Переживши Першу світову війну, Еміль Туй продовжував свою діяльність у галузі авіації, але загинув в авіаційній катастрофі під Смоленськом 11 червня 1930 року під час підготовки пілотів для майбутніх люфтваффе.

Нагороди

Залізний хрест
- 2-го класу (7 серпня 1915)
- 1-го класу (10 листопада 1915)
Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест
Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (6 листопада 1917)
Pour le Mérite (30 червня 1918)

Література

Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914-1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). - М.: Эксмо, 2006. - 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067