Еміліо Матерассі

Еміліо Матерассі
Народився30 жовтня 1894(1894-10-30)
Борго-Сан-Лоренцо, Провінція Флоренція, Тоскана, Італія
Помер9 вересня 1928(1928-09-09)
Монца, Ломбардія, Королівство Італія або Монца, Монца, Ломбардія, Королівство Італія
Країна Королівство Італія
Діяльністьмотогонщик, автогонщик

Емі́ліо Матера́ссі (італ. Emilio Materassi; 30 жовтня 1894[1], Борго-Сан-Лоренцо — 9 вересня 1928 Монца[2]) — італійський автогонщик у серіях Гран-прі.

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Еміліо народився в Борго-Сан-Лоренцо, поблизу Флоренції (Італія), почав працювати в магазині велосипедів, вивчаючи основи прикладної механіки. Пізніше він пішов працювати в автомобільний гараж, де в нього розвинулася сильна любов до двигунів і автомобілів.

Коли йому було за двадцять, Матерассі взяв на себе управління сімейним бізнесом, продаючи вино, мотузку та шпагат.

Складний економічний стан змусив його працювати водієм автобуса міського транспорту Флоренції[3]

Кар'єра у перегонах

[ред. | ред. код]
Матерассі на Itala Special — Hispano-Suiza під час перегонів Targa Florio 1926
Матерассі на Bugatti Type 35 у 1927 на Targa Florio

Гоночний дебют відбувся на Гран-прі Джентльменів у Брешії, 11 вересня 1921 року, Еміліо був за кермом старого автомобіля від туринського автовиробника Itala. На жаль, машина зламалася після трьох проходження кіл[4]. Наступного року у червні Матерассі пощастило більше, коли він фінішував восьмим у загальному заліку на трасі Муджелло[5].

У 1923 році Матерассі за допомогою декількох багатих друзів відкрив на Via dei Poggi, 12 у Флоренції власну майстерню, яку назвав «L'Autogarage Nazionale» і підписав дилерський контракт з виробником Itala.

Під час Першої світової війни компанія Itala виготовляла авіаційні двигуни за ліцензією Hispano-Suiza. Після війни компанія мала надлишок запасних двигунів, і Матерассі вдалося придбати один із них за дуже низькою ціною. Матерассі суттєво модифікував двигун і побудував автомобіль на основі шасі «Itala», давши назву цій конструкції «Італона» (Italona). Автомобіль був досить важким, масою понад 2 тонни. Тим не менш, 3-літровий авіаційний двигун був достатньо потужним, щоб забезпечити хороші результати навіть у перегонах з підйому на гору.

З «Італоною» Матерассі виграв чимало важливих, але місцевих гонок уперіод з 1924 по 1926 рік, включаючи дві Гран-прі Муджелло і три сходження на пагорби Пістої (Coppa della Collina Pistoiese). У 1926 році йому вдалося здобути четверте місце у престижній «Targa Florio». Він виграв Кубок Монтенеро на складній трасі Montenero Circuit[en] у 1925 і 1926 роках, завдяки чому отримав прізвисько «Король Монтенеро».

Матерассі потоваришував з Альф'єрі Мазераті завдяки чому мав можливість взяти участь у декількох перегонах з командою Maserati, серед них у 1925 і 1926 роках на Гран-прі Італії[6][7][8]. На жаль, йому довелося завчасно завершити усі ці перегони, здебільшого через несправності механіки.

Вражений навичками молодого пілота, менеджер гоночної команди Bugatti попросив Матерассі приєднатися до них у 1927 році.

У своїй першій гонці з абсолютно новим Bugatti T35C Матерассі виграв Гран-прі Триполі із середньою швидкістю 132 км/год, а в квітні того ж року він нарешті виграв Targa Florio. Він також здобув ще один Кубок Монтенеро. Ці перемоги разом з іншими принесли йому титул Абсолютного чемпіона Італії.

У 1928 році Матерассі заснував власну гоночну команду, викупивши автомобілі та обладнання у збанкрутілої команди «Talbot»[9]. Матерассі сам працював над двигунами та шасі, модифікувавши старі автомобілі, щоб зробити їх легшими на 30 кілограмів. Крім нього, пілотами Скудерії Матерассі стали Луїджі Арканджелі, Антоніо Брівіо[en], Гастоне Бріллі-Пері[en] і Франко Комотті[en].

У червні 1928 року він виграв Гран-прі Муджелло за кермом «Талбота» і фінішував другим у змаганнях за Кубок Ачербо у серпні, а того ж місяця він виграв свій четвертий Кубок Монтенеро, перемігши як Таціо Нуволарі, так і Джузеппе Кампарі.

Загибель

[ред. | ред. код]
Смертельна аварія Матерасі під час Гран-прі Італії 1928 року, що проходив на Національному автодромі у Монці

На 17-му колі Гран-прі Італії 1928 року, що проходив на автодромі Монца, Матерассі втратив контроль над своїм Talbot Darracq 700[it], коли на головній прямій на швидкості понад 200 км/год намагався обігнати Джуліо Форесті[it] що керував Bugatti T35C. «Талбот» звернув ліворуч, перестрибнув через захисний рів у три метри глибиною і чотири метри шириною та паркан та врізався у трибуну.

Матерассі загинув миттєво разом із двадцятьма глядачами, велика кількість людей отримали поранення. Інші гонщики Scuderia Materassi знялися з гонки одразу після аварії, але змагання продовжилося, і у них перемогу отримав Луї Широн. Через три дні один із поранених глядачів помер у лікарні, загальна кількість загиблих зросла до 22[2] Other sources state that 27 spectators were killed all in all.[10]

За усіма оцінками, це найтрагічніша аварія за кількістю загиблих, яка сталася на Гран-прі, в історії автоперегонів її перевершила лише катастрофа у Ле-Мані 1955 року. В результаті Гран-прі Італії було скасовано у 1929 і 1930 роках.

Основні перемоги у перегонах

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еміліо Матерассі
  1. ↑ Emilio Materassi [Архівовано 27 вересня 2019 у Wayback Machine.] // DriverDB
  2. ↑ а б The Motorsport Memorial Team. Emilio Materassi, Motorsport Memorial. Motorsportmemorial.org. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2011.
  3. ↑ La storia di Emilio Materassi // Motor web museum (італ.)
  4. ↑ Darren Galpin. 1921 Grands Prix, The GEL Motorsport Information Page. Teamdan.com. Архів оригіналу за 4 травня 2009. Процитовано 30 жовтня 2011.
  5. ↑ Darren Galpin. 1922 Grands Prix, The GEL Motorsport Information Page. Teamdan.com. Архів оригіналу за 4 травня 2009. Процитовано 30 жовтня 2011.
  6. ↑ J.F. Vignola (24 липня 1921). Diatto and the Maserati brothers. Diatto.us. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 30 жовтня 2011.
  7. ↑ Darren Galpin. 1925 Grands Prix, The GEL Motorsport Information Page. Teamdan.com. Архів оригіналу за 4 травня 2009. Процитовано 30 жовтня 2011.
  8. ↑ Darren Galpin. 1926 Grands Prix, The GEL Motorsport Information Page. Teamdan.com. Архів оригіналу за 4 травня 2009. Процитовано 30 жовтня 2011.
  9. ↑ Bissett, Mark (22 квітня 2016). Australia's Talbot-Darracq 700: 1926/7 GP car. primotipo.com. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 11 травня 2016.
  10. ↑ Emilio Materassi, Historic Racing. Historicracing.com. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 18 грудня 2011.