Емілія Ґубітозі
| Емілія Ґубітозі | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 3 лютого 1887[1][2]  |
| Місце народження | Неаполь, Італія[2][2] |
| Дата смерті | 17 січня 1972[1][2] (84 роки) або 18 січня 1972[3] (84 роки) |
| Місце смерті | Неаполь, Італія[2] |
| Громадянство | .svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Професії | композиторка, вчителька музики, піаністка |
| Освіта | Консерваторія Сан-П'єтро-Маелла |
| Вчителі | Beniamino Cesid, Camillo de Nardisd і Nicola D'Arienzod |
| Інструменти | фортепіано |
| У шлюбі з | Franco Michele Napolitanod |
Емілія Ґубітозі (італ. Emilia Gubitosi; 3 лютого 1887, Неаполь, Королівство Італія — 17 січня 1972, Неаполь, Італія) — італійський композитор, хормейстер, музикознавець і музичний педагог.
Народилася в Неаполі 3 березня 1887 року в сім'ї Самуеле Ґубітозі і Філомени, уродженої Аббамонте. Музичну освіту здобула в Консерваторії Сан-П'єтро-а-Мажелла, де навчалася композиції і гармонії у Ніколи Д'Арієнцо і Камілло Де Нардіса і гри на фортеп'яно у Беньяміно Чезі. Під час навчання познайомилася зі скрипалем Альберто Кучі, з яким надалі Ґубітозі тривалий час співпрацювала. У 1906 році вона стала першою жінкою в Королівстві Італія, котра захистила диплом із композиції. У той час жінкам для того, щоб професійно займатися написанням музики, був потрібний спеціальний дозвіл від держави[4]. Перед тим, як завершити музичну освіту, Ґубітозі деякий час займалася концертною діяльністю на батьківщині і за кордоном. Рівночасно, вона писала, пробуючи себе в різних жанрах — від опери до творів камерної та вокально-інструментальної музики, від симфонічних до хорових композицій.
Крім композиції та концертних виступів, Ґубітозі також займалася педагогічною діяльністю і музикознавством. З 1914 по 1957 рік вона працювала викладачем теорії музики і сольфеджіо в консерваторії Святого Петра в Маєлла. У 1922 році вона вийшла заміж за музиканта Франко Мікеле Наполітано, в співавторстві з яким нею були підготовлені і видані численні підручники з теорії музики. У 1919 році в Неаполі, спільно з Сальваторе Ді Джакомо, вона заснувала Музичну асоціацію імені Алессандро Скарлатті, якою згодом керувала разом із чоловіком. Головною метою асоціації була популяризація неаполітанської музики і музичної культури, в основному епохи бароко, не виключаючи виконання і творів сучасних італійських і європейських композиторів. При асоціації композитор також керувала співочої школою і хором, надалі співпрацювала з оркестром під керівництвом її чоловіка.
Творча спадщина композитора включає численні твори симфонічної, камерної та вокальної музики. У своїх творах, написаних під впливом італійської та французької музичних культур, вона майже не приділяла уваги експерименту. Найвідомішою оперою Ґубітозі є «Нада Дельвіг», написана нею в Неаполі 1907 році. Прем'єра опери відбулася на сцені театру Мабелліні в Пістойї 16 липня 1910 року. Найвідомішими інструментальними творами композитора є концерт для фортеп'яно і струнних соль мажор (1917), «Соната в білому мінорі» для жіночих голосів і малого оркестру (1936), Ноктюрн для оркестру (1941). Померла в Неаполі 17 січня 1972 року. Похована поруч з чоловіком на кладовищі в Анакапрі. Надгробок для неї в формі органної труби був виконаний архітектором Роберто Пане.
Emilia Gubitosi. «Concerto pour piano et orchestre» (1917) на YouTube — Емілія Ґубітозі. «Концерт для фортеп'яно та оркестру» (1917) у виконанні оркестру під керівництвом Петера Мааґа і піаніста Серджіо Фьорентіно.
- Mongiovì Em. C. Gubitosi, EmiliaCapuis. www.treccani.it. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 1.10.2018.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) (італ.) - Fronzuto G. Emilia Gubitosi e Franco Michele Napolitano. www.organcompendium.info. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 1.10.2018.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) (італ.)