Естер Шалев-Герц

Естер Шалев-Герц
Народження	1948(1948) Вільнюс, Литовська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Ізраїль  Литва[1]
Діяльність	діячка пластичних мистецтв, викладачка університету, художниця-концептуалістка
Працівник	Школа образотворчого мистецтва Valand^d і Гетеборзький університет
Сайт	shalev-gerz.net

Естер Шалев-Герц (англ. Esther Shalev-Gerz; 1948, Вільнюс) — ізраїльська художниця литовського походження^[2], скульпторка^[3]. Разом з чоловіком Йохеном Герцом створила «Монумент проти фашизму» в гамбурзькому кварталі Харбург^[4].

Біографія

• 1948 — народилася у Вільнюсі, Литовська РСР (нині Литовська Республіка), в єврейській сім'ї;
• 1957 — переїжджає в Єрусалим;
• 1975—1979 — дослідження образотворчих мистецтв у Бецалель школи мистецтв і дизайну, Єрусалим;
• 1980—1981 — живе в Нью-Йорку;
• 1984 — переїжджає у Париж;
• 1990 — живе у Берліні, Німецька служба академічних обмінів (стипендія);
• 2002 — участь у міжнародній програмі International Artists Studio Program (стипендія), Стокгольм;
• 2003—2015 — професор у Школі образотворчого мистецтва Valand, Гетеборзький університет, Швеція^[5].

Живе і працює в Парижі, Лондоні та Нью-Йорку.

Відомі проекти

Монумент проти фашизму

• Oil on Stone — перша монументальна робота, 1983 рік, Тель-Хай, Ізраїль. Скульптура з білого єрусалимського каменю, плити розрізали на цегли, які повторно зібрали^[6].
• Monument Against fascism (Монумент проти фашизму або Монумент проти фашизму, війни і насильства, за мир і права людини^[7])

У 1983 році влада Гамбурга оголосили конкурс на найкращий монумент проти фашизму, Йохен Герц і Естер Шалев-Герц відмовилися від ідеї розташування пам'ятника на галявині у парку, встановили його на пішохідній вулиці в кварталі Харбург. Це була 12 — метрова колона, яка покрита тонким шаром свинцю. Поруч з нею висіли стилоси, за допомогою яких будь-яка людина могла залишити свій підпис, малюнок у знак протидії фашизму. Коли вільного місця не залишалось, ця частина колони опускалася у землю, а написи покривали наступну секцію. Встановлений у 1986 році, пам'ятник опускали шість разів. У 1993 році був занурений у глибоку шахту. Зараз він під землею з 70 000 підписами.

• The Dispersal of Seeds, The Collection of Ashes, Женева, Швейцарія. Створене у 1995 році та подароване Німеччиною у зв'язку з 50-ю річницею ООН^[3].
• First Generation — постійне відео і звукова інсталяція Multicultural Center Botkyrka, Fittja, Швеція, 2004 рік^[8].
• A Thread, 2003—2006 роки, Глазго, Шотландія^[9].
• Les Inséparables, Швеція. У 2008 році Wanas Foundation ввів у експлуатацію нову версію подвійного годинника Angel 10, який спочатку був частиною установки «Нерозлучні Ангели» на будинку для Вальтера Беньяміна, 2000. Тепер цей новий 3-метровий широкий подвійний годинник встановлений у парку фонду^[10].

Роботи у публічних колекціях (музеях)

• Fond Regional d'Art Contemporain de Bretagne Rennes (Франція)
• Skissernas Museum Lund (Швеція)
• Sprengel Museum Hannover (Німеччина)
• MacVal Vitry-sur-Seine (Франція)
• Kulturbehörde Hambourg (Німеччина)
• Fond d'Art Public Stockholm (Швеція)
• UNO park Geneva (Швейцарія)
• City of Marl (Німеччина)
• Wanas Foundation Östra Göinge (Швеція)
• Collection d'art contemporain de la Ville de Marseille (Франція)
• Musée Henry Martin Cahors (Франція)
• Musée Municipale de La Roche-sur-Yon (Франція)
• Manufacture des Gobelins Paris(Франція)
• Buchenwald Memorial (Німеччина)
• Fondation Cartier Paris (Франція)
• Environment Trust Glasgow (Велика Британія)
• Maison Européenne de la Photographie Paris (Франція)
• Collection de la Fondation Hippocrene Paris (Франція)
• Musée Cantonal des Beaux Arts/Lausanne (Швейцарія)
• The Wolfsonian-FIU Miami Beach (США)
• The Israel Museum Jerusalem (Ізраїль)
• Fonds d'art contemporain de la Ville de Genève (Швейцарія)
• The Hasselblad Foundation (Швеція)^[11]

Примітки

1. https://www.lrt.lt/en/news-in-english/19/2004289/finally-i-belong-somewhere-litvak-artist-on-life-with-restored-lithuanian-citizenship
2. Esther Shalev-Gerz. jeudepaume.org. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016 року.(англ.)
3. Музей под открытым небом парка Ариана. beglova.com. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 16 квітня 2016 року.(рос.)
4. Йохен Герц. teterin.ru. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 15 квітня 2016 року.(рос.)
5. Esther Shalev-Gerz. shalev-gerz.net. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 15 квітня 2016 року.(англ.)
6. Esther Shalev-Gerz. poll-berlin.de. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 16 квітня 2016 року.(англ.)
7. Гамбург. youroute.ru. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 16 квітня 2016 року.(рос.)
8. Esther Shalev-Gerz (PDF). shalev-gerz.net. Архів оригіналу (PDF) за 22 березня 2016. Процитовано 17 квітня 2016 року.(англ.)
9. A Thread. shalev-gerz.net. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 17 квітня 2016 року.(англ.)
10. Esther Shalev-Gerz. news.cision.com. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 17 квітня 2016 року.(англ.)
11. Esther Shalev-Gerz (PDF). shalev-gerz.net. Архів оригіналу (PDF) за 22 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2016 року.(англ.)

Посилання

Artist Lecture: Esther Shalev-Gerz на YouTube (англ.)

Джерела

• Котломанов, А. Антифашистские мемориалы Западной Германии 1980-х годов: к проблематике антимонумента в современной скульптуре // Весник С.-Петерб. гос. ун-та. Сер. 15. Вип. 3.– СПб., 2011.– С. 44–49. (рос.)
• Revisiting Holocaust Representation in the Post-Witness Era/Editors: Schult, Tanja, Popescu, Diana I.- Palgrave Macmillan UK, 2015.- ISBN 978-1-137-53042-4. (англ.)
• Тейлор, Б. Art today. Актуальное искусство 1970—2005.– М.: СЛОВО/Slovo, 2006. — 256 с.(рос.)