Жуль Гонен

Жуль Гонен
Народився10 серпня 1870(1870-08-10)[1]
Цофінген, Ааргау, Швейцарія
Помертравень 1935 (64 роки)
Лозанна, Швейцарія
Країна Швейцарія
Діяльністьофтальмолог
Alma materЛозанський університет
Нагороди
CMNS: Жуль Гонен у Вікісховищі

Жюль Гонен (фр. Jules Gonin; 10 серпня 1870(1870серпня10), Лозанна — травень 1935, там же) — швейцарський лікар-офтальмолог, професор Лозаннського університету. Родоначальник хірургічного лікування відшарування сітківки.

Біографія

[ред. | ред. код]

Гонен народився у 1870 році у Швейцарії. 1888 року він вступив до Лозаннського університету, який закінчив з відзнакою. Спеціалізацією вибрав офтальмологію й у 1896 році почав роботу під керівництвом Марка Дюфура. 1903 року Жюль Гонен призначили на посаду приват-доцента, а у 1920 році, вже ставши керівником університетської клініки, отримав посаду професора у Лозаннському університеті[2]. Крім медицини захоплювався лепідоптерологією та альпінізмом, володів кількома мовами[3]. 1928 року Жюль Гоген здобув премію Марселя Бенуа[4] — швейцарський аналог Нобелівської премії. 1929 року розроблена ним техніка хірургічного лікування відшарування сітківки була визнана міжнародним професійним товариством. Помер Жюль Гонен у віці 65 років (1935), залишивши після себе наукову спадщину, яка змінила офтальмологію[5].

Внесок в офтальмологію

[ред. | ред. код]

На основі своїх досліджень Жюль Гонен прийшов до висновку, що саме розрив сітківки є причиною її первинного відшарування, а мета хірургічного лікування — закриття розриву. Заснована на цьому розумінні хірургічна техніка полягала в наступному: після локалізації розриву сітківки, під місцевою анестезією, в проєкції розриву проводився надріз кон'юнктиви та перфорація білкової оболонки ока ножем Грефе. Після підготовчого етапу проводилося припікання пакеленом — спеціальним тонким інструментом, нагрітим до високої температури[6]. Метою операції було формування рубця в зоні розриву. Даний метод автор назвав ігніпунктурою. Успіх операції залежав від ретельної передопераційної підготовки та суворого післяопераційного постільного режиму, тривалістю менш як тиждень. З новою технікою відсоток успішних операцій збільшився з < 5 % до 30-40 %[7]. Методика почала застосовуватися у 1913 році, але тільки у 1929 році, на міжнародному офтальмологічному конгресі в Амстердамі, Жюль Гонен домігся світового визнання[8]. 1934 року, за рік до смерті, була опублікована його книга «Відшарування сітківки: Патогенез, лікування»[9], яка увінчала роботу професора.

Нобелівський комітет розглядав кандидатуру Гонена на присудження премії, але рецензія Альфреда Фогта, який мав незаперечний авторитет, переконала організацію відкласти прийняття рішення на 1 рік. Передчасна смерть завадила Гонену стати лауреатом[10]. Його ім'я носить Університетська клініка в Лозанні[11], а медаль Жюля Гонена за видатну роботу та дослідження — найпрестижніша нагорода в офтальмології, яку Міжнародна рада з офтальмології (ICO) вручає 1 раз на 4 роки[12][13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Base biographique — BIU Santé.
  2. ↑ Obituary, Jules Gonin : [арх. 30 квітня 2019] : [] // Brit.J.Ophthal.. — 1935.
  3. ↑ Club Jules Gonin - History. www.clubjulesgonin.com. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 2 грудня 2020.
  4. ↑ Jules Gonin – Marcel Benoist Foundation. marcel-benoist.ch. Процитовано 2 грудня 2020.
  5. ↑ H. Lincoff, I. Kreissig. Changing patterns in the surgery for retinal detachment: 1929 to 2000 // Klinische Monatsblatter Fur Augenheilkunde. — Georg Thieme Verlag, 2000. — Vol. 216, iss. 6 (6). — P. 352–359. — ISSN 0023-2165. — DOI:10.1055/s-2000-10581.
  6. ↑ Коровенков Р. И. Немного об отслойке сетчатки // Российская офтальмология онлайн : электронный журнал. — М. : Общество офтальмологов России, 2018. — Січень-березень.
  7. ↑ Wolfensberger Tj (2003 Dec). Jules Gonin. Pioneer of retinal detachment surgery. Indian journal of ophthalmology (англ.). Архів оригіналу за 21 серпня 2020. Процитовано 2 грудня 2020.
  8. ↑ Daniel M. Albert, Balder P. Gloor, Alice R. McPherson. Why Jules Gonin Achieved His “Audacious Goal Initiative”—and Why He Is a Model for the Present Day : [англ.] // Ophthalmology. — Elsevier, 2015. — Vol. 122, no. 10 (1 жовтня). — С. 1955–1957. — ISSN 1549-4713 0161-6420, 1549-4713. — DOI:10.1016/j.ophtha.2015.05.037.
  9. ↑ Jules Gonin. Le Décollement de la Rétine: Pathogénie, Traitement; Avec XXXVIII Planches Hors Texte. — Creative Media Partners, LLC, 2019. — 432 p. — ISBN 978-0-353-71886-9.
  10. ↑ Fábio Barreto Morais. Jules Gonin and the Nobel Prize: pioneer of retinal detachment surgery who almost received a Nobel Prize in medicine : [англ.] // International Journal of Retina and Vitreous. — BioMed Central Ltd., 2018. — Vol. 4, no. 1 (15 січня). — С. 2. — ISSN 2056-9920. — DOI:10.1186/s40942-017-0106-7.
  11. ↑ L'hôpital ophtalmique. Fondation Asile des aveugles (фр.). Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 2 грудня 2020.
  12. ↑ About teh ICO: Award and Medal Recipients – Gonin Medal, for outstanding work and research. International Council of Ophthalmology (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 13 липня 2021.
  13. ↑ Gonin Medalist. Retina Research Foundation (англ.). Архів оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 24 листопада 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]