Жуль Дюпрато | |
---|---|
фр. Jules Duprato ![]() | |
![]() | |
Народився | 20 серпня 1827[1] ![]() Нім ![]() |
Помер | 20 травня 1892[1][2] (64 роки) ![]() Париж ![]() |
Поховання | Цвинтар Монмартр ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Діяльність | композитор, викладач університету ![]() |
Alma mater | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю ![]() |
Вчителі | Еме Леборн ![]() |
Відомі учні | Firmin Bernicatd ![]() |
Знання мов | французька[3] ![]() |
Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю ![]() |
Напрямок | класична музика ![]() |
Жанр | опера ![]() |
Нагороди | |
Жуль Лоран Дюпрато (фр. Jules Duprato; 20 серпня 1827 року, Нім — 20 травня 1892 року, Париж) — французький композитор.
Закінчив Паризьку консерваторію по класу композиції Еме Леборна. 1848 року отримав Римську премію за кантату «Дамокл». Першу комічну оперу Дюпрато «Підкидьок» (італ. Les Trovatelles; 1854) та наступну оперету «Пан Ландрі» (фр. Monsieur Landry; 1856) високо оцінили публіка і фахівці, однак такого ж успіху не мали наступні твори Дюпрато, як театральні — опери «Коринфська наречена» (фр. La Fiancée de Corinthe), «Богиня і пастух» (фр. La Déesse et le Berger) тощо, — так і камерні та вокальні. Надалі значною мірою перемикнувся на викладацьку діяльність, спершу в Школі церковної музики Луї Нідермеєра, а з 1871 року — як професор гармонії в Паризькій консерваторії. Серед його учнів були, зокрема, Робер Планкетт та Антон Сімон.
![]() |
Це незавершена стаття про композитора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |