Карл Беренс

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Беренс.

Карл Беренс
нім. Karl Behrens
Меморіальна дошка на будинку за адресою Йоркштрассе 22, Берлін-Кройцберг
Народився	18 листопада 1909(1909-11-18)  Берлін, Німецька імперія
Помер	13 травня 1943(1943-05-13) (33 роки)  В'язниця Пльотцензее^d, Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф, Берлін, Третій Райх  ·вогнепальна рана
Країна	Німецький Райх
Місце проживання	Moabit^d[1] Мітте[1]
Діяльність	інженер
Вчителі	Mildred Harnack^d
Членство	СА
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Комуністична партія Німеччини
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Карл Беренс (нім. Karl Behrens; 18 листопада 1909 року, Берлін — 13 травня 1943, Берлін) — інженер-проектувальник, активний учасник антифашистського опору, член розвідувальної мережі «Червона капела».

Біографія

Карл Беренс після закінчення школи близько трьох років був безробітним. Потім опанував професії слюсаря-монтажника і майстра художніх виробів по металу. У 1929 році з молодіжних скаутів він вступив до штурмових загонів, а потім — у нацистську партію. У квітні 1931 року він був виключений з партії, тому що він підтримував путч Вальтера Стенеса. У 1931 році Беренс тимчасово приєднався до організації «Чорний фронт», якою керував у той час Отто Штрассер. У кінці 1932 року вступив до лав КПН. Потім Карл Беренс працював інженером-проектувальником на заводі AEG і як інженер був одним з інформаторів Арвіда Гарнака.

Карл Беренс був заарештований у своїй частині на Східному фронті під Ленінградом (через його контакти з Арвідом Гарнаком), та вивезений назад у Берлін. Після довгих допитів у гестапо в січні 1943 року суд засудив його до розстрілу. 13 травня 1943 року у Берліні вирок приведений у виконання.

Після смерті він залишив дружину, двох синів і дочку.

Нагороди

• Орден Вітчизняної війни I ступеня (06.10.1969, посмертно)^[2]

Примітки

1. Stolperstein dedicated to Karl Behrens
   d:Track:Q43651187d:Track:Q314003
2. «Ведомости Верховного Совета СССР», 1969 год, № 42 (1292), стр. 577

Література

• Regina Griebel, Marlies Coburger, Heinrich Scheel: Erfasst? Das Gestapo-Album zur Roten Kapelle. Eine Fotodokumentation. Halle 1992, ISBN 3-883840-44-0
• Brigitte Oleschinski: Gedenkstätte Plötzensee. Berlin: Gedenkstätte Deutscher Widerstand, 1995 (2. Auflage), ISBN 3-926082-05-4; PDF [Архівовано 19 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Gert Rosiejka: Die Rote Kapelle. «Landesverrat» als antifaschistischer Widerstand. Ergebnisse-Verlag: Hamburg 1986, ISBN 3-925622-16-0
• Luise Kraushaar et al.: Deutsche Widerstandskämpfer 1933—1945. Biographien und Briefe. Dietz-Verlag: Berlin 1970, Band 1, S. 98-101