Клод Сеньйоль

Клод Сеньйоль
Claude Seignolle
Ім'я при народженніфр. Claude Seignolles[1]
ПсевдонімFils d'oeille, Claude S. і Jean-Robert Dumoulin
Народився25 червня 1917(1917-06-25)
Періге, Франція,
Помер13 липня 2018(2018-07-13) (101 рік)
Версаль, Івлін[1]
Країна Франція
Діяльністьпрозаїк, письменник, дослідник фольклору
Сфера роботиетнографія[2], історія культури[2], історія літератури[2], мітологія[2] і медієвістика[2]
Alma materЛіцей Ланакаль
Мова творів французька
Роки активностіз 1937 року
Напрямоклітература жахів
Жанрказка[d] і література жахів
Magnum opusQ3210473? і Q3236595?
ЧленствоQ51928726?[3]
Брати, сестриJacques Seignolled
УчасникДруга світова війна
ПреміїПремія французької Академії
Сайт: heresie.com/cseignolle/
CMNS: Клод Сеньйоль у Вікісховищі

Клод Сеньйоль (25 червня 1917, Періге, Франція — 13 липня 2018) — французький письменник-фантаст і фольклорист.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство

[ред. | ред. код]

Клод Сеньйоль народився в Періге, Франція, 25 червня 1917 року. Виявив ранній інтерес до похмурих старовинних легенд, переважно пов'язаних з підступами Диявола. Навчався в ліцеї Лаканаль. Але не закінчив його. Був відрахований з ліцею через часті пропуски занять.

Вивчення народної творчості

[ред. | ред. код]

На початку свого життя вивчав мінералогію. Як дослідник мінералогії був прийнятий до французького доісторичного товариства, яке займалося питаннями археології, геології та фольклору. В цей період знайомиться з відомим дослідником народної творчості Арнольдом Ван Геннепом. Ця зустріч кардинально змінила вектор його життя: від досліджень з мінералогії Сеньйоль перейшов до вивчення фольклору. Займаючись вивченням французьких народних повір'їв і легенд, склав і випустив разом з братом, Жаком Сеньйолем, книгу «Фольклор Юрепуа» (1937 рік). Згодом він опублікував численні дослідження народної культури і творчості, зроблені іншими авторами. Ім'я Клода Сеньйоля носить премія, якої удостоюються дослідники французького фольклору за суттєвий внесок у вивчення народної творчості.

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

Під час другої світової війни був артилеристом. Потрапив у полон, і був відправлений до Німеччини, проте незабаром звільнений. Цей період свого життя він згодом описав у мемуарах «Гола людина».

Творчість

[ред. | ред. код]

Перший роман Клода Сеньйоля «Коло чарівників» вийшов в світ в 1945 році. Згодом були випущені ще чотири романи, кілька збірок оповідань і есе. Більшість його творів належать до жанру літератури містичного жаху і засновані на французьких легендах. Своєрідність творів автора багато в чому обумовлено саме зверненням до фольклорних мотивів.

В творах Сеньйоля відчувається вплив поета Блеза Сандрара, дослідника окультизму Сержа Ютена, а також видатного фламандського письменника-фантаста Жана Рея.

В своїх творах Сеньйоль використовує як власні спостереження так і розповіді старожилів французької глибинки (обряд «братання» однорічної дитини з вовченям, після якого підросла дівчинка здобуває владу над лютими хижаками («Марі-вовчиця» і 322-га глава «Євангелій»), записаний у 1944 році зі слів безпосередньої учасниці цього дійства, в ту пору вже 80-річної бабусі).

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • Коло чарівників (Le Rond de sorciers) (1945)
  • Марія-вовчиця (Marie la louve) (1949)
  • Неправомочна (Malvenue) (1952)
  • Туман більше не розсіється (La brume ne se lèvera plus) (1959)
  • Диявол в сабо (Le Diable en sabots) (1959)

Есе та роботи з фольклористики

[ред. | ред. код]
  • Фольклор Юрепуа (Le folklore du Hurepoix) (1937)
  • В Солона. Вдачі і звичаї (En Sologne. Moeurs et coutumes) (1945)
  • Народні казки Гієни (Contes populaires de Guyenne) (1946)
  • Диявол в народній традиції (Le Diable dans la tradition populaire) (1959)
  • Фольклор Лангедока (Le folklore de Languedoc) (1960)
  • Фольклор Провансу (Le folklore de la Provence) (1964)
  • Євангеліє від Диявола (Les Evangiles du Diable) (1964)
  • Запрошення в дивний замок (Invitation au château de l'étrange) (1969)
  • Зелені вовки (Les Loups verts) (1970)
  • Фантастичні казки Бретані (Les contes fantastiques de la Bretagne) (1995)
  • Казки, оповідання і легенди областей Франції (Contes, récits et légendes des pays de France) (доповнене перевидання казок в чотирьох томах, 1997)

Основні збірки творів

[ред. | ред. код]
  • Крук всіх кольорів[fr] (1962)
  • Зловісні історії (Histoires maléfiques) (1965)
  • Небажані й інші диявольські казки (1965)
  • Похмурі оповідання (Contes macabres) (1966)
  • Коні ночі та інші жорстокі оповідання (Les Chevaux de la nuit et autres récits cruels) (1967)
  • Отруйні історії (Histoires vénéneuses) (1969)
  • Казки Солона (Histoires vénéneuses) (1969)
  • Історії та легенди про диявола (Histoires et légendes du diable) (1974)
  • Дельфіна або Ніч Галле (1971)
  • Дияволи і чарівні Гієнь та Гасконь (1973)
  • Розповіді та легенди про диявола (1973)
  • Чаклунські казки (Contes sorciers) (1974)
  • Дивні історії (Histoires étranges) (1979)
  • Фантастичні байки з Великої Британії (1979)
  • Ніч в Галлесі (1984)
  • Прокльони (2 томи) (Les Malédictions) (1984)
  • Кола страху (Les Cercles de la peur) (1985)
  • Відьомські Історії (1988)
  • На знак дивного (1989).

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Fichier des personnes décédées mirror
  2. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ https://www.tryangle.fr/philippe-marlin-itineraire-dun-passionne-de-limaginaire