Кожанов Денис Станіславович

Ф
Денис Кожанов
Денис Кожанов
Денис Кожанов
Особисті дані
Повне ім'я Денис Станіславович Кожанов
Народження 13 червня 1987(1987-06-13) (37 років)
  Гірник, Донецька область
Зріст 172 см
Вага 70 кг
Громадянство  Україна
Позиція правий вінгер
Юнацькі клуби
2000–2002 Україна «Іллічівець»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2005–2016 Україна «Шахтар» (Донецьк) 1 (0)
2005–2007 → Україна «Шахтар-3» 16 (3)
2006 → Україна «Шахтар-2» 4 (1)
2007–2011 → Україна «Карпати» (Львів) 90 (16)
2011–2012 → Україна «Іллічівець» 38 (6)
2012–2014 → Україна «Севастополь» 30 (3)
2014–2016 → Україна «Карпати» (Львів) 41 (4)
2016 Молдова «Дачія» (Кишинів) 0 (0)
2016–2018 Україна «Маріуполь» 49 (9)
2018 Україна «Верес» 10 (1)
2018–2020 Україна «Волинь» 57 (34)
2020–2021 Україна «Минай» 20 (0)
2021–2023 Україна «Карпати» (Львів) 38 (15)
2023 → Україна «Карпати-2» 13 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2010–2011 Україна Україна 4 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кожанов .

Дени́с Станісла́вович Кожа́нов (13 червня 1987, Гірник[1], Донецька область) — український футболіст, правий вінгер. Найбільш відомий виступами за львівські «Карпати», екс-гравець збірної України. Найкращий асистент Прем'єр-ліги 2009/10 — віддав 13 (за деякими даними 14) результативних передач, найкращий бомбардир Першої ліги України 2019/20.

Біографія

[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Перший тренер ­— Микола Михайлович Черненко[1].

У дитячо-юнацькій футбольній лізі виступав за маріупольські ДЮСШ-3 та «Іллічівець», потім грав у системі резервних команд донецького «Шахтаря». За головну команду «гірників» провів тільки 1 гру — 17 червня 2007 року, коли Мірча Луческу на матч останнього туру виставив запасний склад.

Під час зимової перерви в першості 2007/08 перейшов до львівських «Карпат» на правах оренди разом з Ігорем Ощипком. Їх запросив тодішній наставник «Карпат» Валерій Яремченко, який добре знав можливості футболістів, адже довгий час працював у «Шахтарі». «Карпати» придбали 40 % економічних прав на орендованого гравця, 60 % залишилось у власності «Шахтаря» (Донецьк)[2].

Денис Кожанов у 2010 році.

У «Карпатах» грав на правому фланзі півзахисту. У сезоні 2009/10 Денис Кожанов став найкращим асистентом Прем'єр-ліги, віддавши 13 результативних передач[3]. Натомість за даними газети «Команда» він віддав 14 гольових пасів, повторивши рекорд чемпіонату України, встановлений Валентином Белькевичем у сезоні 2000/2001[4]. Крім того, грав за львівський клуб у Лізі Європи (11 ігор, 2 голи), кубку України (4 гри, 1 гол) та чемпіонаті дублерів (7 ігор, 5 голів).

Після закінчення терміну оренди, 30 червня 2011 року, клуби не змогли дійти згоди щодо викупу «Карпатами» усіх прав на футболіста. 8 липня 2011 року гравець перейшов до «Іллічівця» (Маріуполь), на правах оренди на один рік. Цим «Шахтар» порушив п. 2 контракту з львівським клубом, де зазначено: «якщо ФК „Шахтар“ отримає від третьої сторони пропозицію щодо оренди прав на Футболіста, яку ФК „Шахтар“ буде готовий прийняти, перед тим, як прийняти цю пропозицію, ФК „Шахтар“ повинен буде письмово запропонувати ФК „Карпати“ орендувати права на Футболіста на умовах, вказаних в такій пропозиції третьої сторони…». З умовою продовження оренди донецький клуб до «Карпат» не звертався. Прес-служба «Шахтаря» заявила, що бажання перейти до «Іллічівця» виявив сам футболіст[5]. Після цього клуби вирішили проблему — «Шахтар» викупив у «Карпат» решту 40 % економічних прав на гравця, ставши власником 100 % прав. За це «Карпатам» було виплачено суму в 7,8 млн гривень[6].

Через це з липня 2011 року гравець, який продовжував належати «Шахтарю», перебував в оренді в «Іллічівці» (Маріуполь), де виступав до кінця 2012 року. За цей час провів у Прем'єр лізі 38 ігор (6 голів), в чемпіонаті дублерів — 4 (2 голи) і одну кубкову зустріч (1 гол).

На початку 2013 року перейшов у першоліговий «Севастополь», з яким того ж сезону виграв Першу лігу і продовжив виступати за клуб в еліті, провівши за наступний сезон 24 матчі (1 гол). Влітку 2014 року, після зняття «Севастополя» зі змагань, повернувся в «Шахтар».

26 липня 2014 року уклав річну орендну угоду з львівськими «Карпатами», за які раніше вже виступав[7]. На початку травня 2016 року залишив львівський клуб[8]. У червні того ж року став гравцем «Дачії»[9], але вже на початку липня, за обопільною згодою сторін, залишив кишинівський клуб[10].

19 липня 2016 року офіційно повернувся до «Іллічівця»[11]. У січні 2018 року розірвав угоду з азовським клубом і перейшов до «Вереса»[12].

На початку літа 2018 року перейшов до луцької Волині, за яку в подальшому провів два сезони, зігравши за волинян 57 матчів, в яких відзначився 34-ма голами. У сезоні 2019/20 став кращим бомбардиром Першої ліги (18 м'ячів). 19 липня 2019 року навмисно не реалізував пенальті під час контрольного матчу з ФК «Львів»,[13] підтримавши футболістів суперника та своєї команди, які були незгодні з рішенням арбітра. Матч завершився з рахунком 2:1 на користь львівської команди.[14]

19 серпня 2020 року підписав контракт із прем'єр-ліговим «Минаєм». За команду провів 20 матчів в чемпіонаті, утім відзначитися бодай голом не зумів.

У 2021 році втретє повернувся до Львова, ставши гравцем друголігових «Карпат». У наступному сезоні разом із командою вийшов до Першої ліги. З початку сезону 2023/24 став помічником головного тренера Романа Гнатіва у «Карпатах-2». Інколи, коли є необхідність, виходив на поле[15]. Наприкінці 2023 року завершив ігрову кар'єру і зосередився на роботі у тренерському штабі другої команди «Карпат»[16].

Збірна

[ред. | ред. код]

4 вересня 2010 року дебютував у національній збірній України, виїзною грою проти збірної Польщі (1:1); потім його залучали до товариських ігор збірної. Але після того, як Кожанов покинув «Карпати» влітку 2011 року, його перестали викликати до складу збірної.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений. З дружиною Ольгою виховують доньку Каріну (2011 р. н.)[17]. Свідком (дружбою) на весіллі був Олег Голодюк[18].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Кращий асистент. Денис Кожанов. Герой 23-го туру. pfl.ua. 05.04.2017. Архів оригіналу за 21.05.2017. Процитовано 05.04.2017.
  2. ↑ Офіційна позиція ФК «Карпати» щодо трансферу Дениса Кожанова. Архів оригіналу за 12 Липня 2011. Процитовано 9 Липня 2011.
  3. ↑ Статистика игроков — ассистенты (championat.ru) [Архівовано 8 травня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Кожанов побил рекорд Белькевича (sport.ua, 21 травня 2010) [Архівовано 2 Червня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ До питання про Кожанова та Федецького (shakhtar.com, 09.07.2011). Архів оригіналу за 4 Червня 2016. Процитовано 9 Липня 2011.
  6. ↑ «Шахтар» і «Карпати» домовилися (shakhtar.com, 13.07.2011). Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 13 Липня 2011.
  7. ↑ Кожанов повертається до Львова. Архів оригіналу за 30 Липня 2014. Процитовано 15 Серпня 2014.
  8. ↑ Гітченко, Кожанов та Неплях залишають «Карпати». Інформаційний центр ФК «Карпати» (11 травня 2016). Перевірено 12 травня 2016.
  9. ↑ Кожанов і Валєєв стали гравцями «Дачії». «UA-Футбол» (15 червня 2016). Перевірено 15 червня 2016.
  10. ↑ Кожанов і Валєєв покинули «Дачію». «UA-Футбол» (10 липня 2016). Перевірено 10 липня 2016.
  11. ↑ Офіційно: Денис Кожанов — гравець «Іллічівця». «UA-Футбол» (19 липня 2016). Перевірено 19 липня 2016.
  12. ↑ Верес підписав контракти з Кожановим і Поступаленко [Архівовано 12 Січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ 2019/20. Контрольний матч. «Волинь» — ФК «Львів». Огляд матчу
  14. ↑ Контрольний матч. «Волинь» – ФК «Львів» 1:2. Архів оригіналу за 21 Липня 2019. Процитовано 21 Липня 2019.
  15. ↑ Магльований, Олег. Денис Кожанов: «До зими ще пограю, а потім, напевне, остаточно закінчу ігрову кар’єру». ua.tribuna.com (укр.). Процитовано 23 грудня 2023.
  16. ↑ Wanzha, Evhen. Денис Кожанов завершив кар'єру. ua.tribuna.com (укр.). Процитовано 23 грудня 2023.
  17. ↑ Денис Кожанов став батьком. Архів оригіналу за 29 травня 2011. Процитовано 26 травня 2011.
  18. ↑ Денис Кожанов: родился в городке Горняк, что в 40 км от Донецка. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 5 квітня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Денис Кожанов