Політичний скандал щодо корумпованості та хабарництва вибухнув у 2008 році, коли були викриті подробиці співробітництва Siemens та уряду Греції на чолі з прем'єр-міністром Костасом Сімітісом в період підготовки до Літніх Олімпійських ігор 2004 в Афінах.
Підкуп чиновників був необхідним компанії для того, щоб безперешкодно отримувати державні контракти на виконання робіт, пов'язаних з переведенням телефонної мережі OTE на цифровий формат, створення систем комунікації для грецької армії, а також забезпечення систем спостереження для Олімпійських ігор 2004 року[1].
Загальна сума хабарів, які отримали урядовці, представники правлячої партії ПАСОК, опозиційної Нової Демократії та навіть кілька представників «малих» партій SYRIZA та LAOS, оцінюється в 100 млн. євро[2]. При цьому претензії до Siemens у світовому масштабі становлять 1,3 млрд євро.
Обвинувачення були висунені 27 серпня 2008 року не проти конкретної особи, а, як дозволяє грецьке законодавство, проти усіх відповідальних осіб. Головним фігурантом у судовій справі з боку компанії Siemens виступав тодішній її генеральний директор Міхаліс Христофоракіс, який втік до Німеччини, як тільки кримінальна справа була відкрита, щоб уникнути екстрадиції в Грецію німецького підданого[3][4].
Розслідування справи парламентським комітетом триватило до 30 вересня 2010 року. Спікер Грецького парламенту Філіппос Пецальнікос повідомив, що представники мали намір відвідати Німеччину і вже там допитати окрім Міхаліса Христофоракіса колишніх очільників головного управління компанії Siemens Рейнхарда Секачека та Міхаеля Кученройтера[3]. Судовий процес над ними також у справі хабарництва завершився наприкінці квітня 2010 року, обидва топ-менеджери Siemens визнані винними[5]. Одночасно лідер партії LAOS Георгіос Каратзаферіс, відомий провокаційними зверненнями та інтерв'ю для ЗМІ, оголосив про намір LAOS припинити участь у роботі парламентської слідчої групи, оскільки деякі його члени намагаються приховати певні факти[6]. У відповідь речник кабміну Греції виступив із заявою про недопустимість витоку слідчої інформації та запевнив у ретельному розгляді усіх матеріалів[7].
4 жовтня 2010 року голова слідчого комітету Сіфіс Валіракіс закликав парламент Греції вимагати від компанії Siemens сплати компенсації у розмірі 2 мільярдів євро[8].
Судовий розгляд справи розпочався на початку 2010 року. Основні свідки у справі Siemens в Греції:
25 червня 2010 року оприлюднений перелік з 10 імен політиків, які в минулому обіймали пости міністрів і підозрюються у справі з компанією Siemens. Представники обох партій ПАСОК і Нової Демократії Панайотіс Рігас і Константінос Тзаварас підкреслили, що цей перелік не є обвинуваченням у зв'язку із німецькою компанією, а представник Компартії Греції Танасіс Пафіліс зробив заяву, що критеріями відбору вважалась діяльність осіб в області телекомунікації та Мінфіну[35]. Названі імена:
|
|
В ході розслідування справи колишній міністр транспорту Греції Тасос Ментеліс зізнався у тому, що прийняв хабар у розмірі 100 тисяч євро від компанії Siemens. Також грецька сторона домоглась у Німеччини видачі колишнього керівника концерну Siemens в Греції Міхаліса Христофоракіса[36].
24 січня 2011 року в Грецький парламент подано остаточний висновок слідчої комісії у справі. Основа увага суспільства була прикута до її рекомендацій щодо кримінальної відповідальності підозрюваних екс-міністрів[37]. 25 січня стало відомо, що комісія рекомендувала притягнути до кримінальної відповідальності 14 екс-міністрів[38].
Також прем'єр-міністр Греції Йоргос Папандреу скликав термінову нараду із міністром юстиції Харісом Кастанідісом, міністром економіки і конкурентоспроможності Міхалісом Хрисохоїдісом, міністром фінансів Йоргосом Папаконстантіну і державним міністром Харісом Памбукісом. Він поставив перед ними завдання вжити усіх можливих заходів, аби якнайшвидше винести остаточне рішення у справі, приєднатись до багатонаціонального позову проти компанії Siemens та висунути вимоги компенсацій Греції за шкоду, заподіяну економіці держави[38] (наприкінці 2008 року концерну вже винесено судове рішення виплатити близько 1 млрд євро компенсацій уряду США та Німеччині)[36].