Корідзе Сергій Гівійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корідзе.
Ф
Сергій Корідзе
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Гівівіч Корідзе
Народження 6 грудня 1975(1975-12-06) (49 років)
  Одеса, УРСР, СРСР СРСР
Зріст 178 см
Вага 83 кг
Прізвисько Кара
Громадянство Україна Україна→Росія Росія
Позиція Захисник (футбол)
Нападник (футзал)
Юнацькі клуби
СРСР СДЮШОР «Чорноморець»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1992—1993 Україна «Чорноморець-2» 35 (0)
1994 Росія «Анжі» 23 (2)
1994 Україна «Торпедо» (Одеса) (ААФУ)
1998 Україна «Дністер» (амат.)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
1995—1998 Україна «Локомотив» (Одеса) 77 (128)
1998—2001 Україна «Інтеркас» 79 (151)
1999—2001 → Україна «Інтеркас-2» 2 (4)
2001—2004 Росія «Діна» 104 (136)
2004—2008 Росія «Спартак-Щолково» 124 (99)
2008—2011 Росія «ТТГ-ЮГРА» 91 (44)
2011—2012 Росія «КПРФ» 11 (0)
2012 Росія «Арбітраж» 4 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1996—2002 Україна Україна (студ.) 22 (18)
1998—2005 Україна Україна 57 (64)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2015—2018 Росія «Газпром-ЮГРА» (асистент)
2018— Казахстан «Кайрат» (асистент)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Сергі́й Гівівіч Корі́дзе (нар. 6 грудня 1975, Одеса, Одеська область, Українська РСР, СРСР) — колишній український футболіст і футзаліст, тренер казахського клубу «Кайрат». Заслужений майстер спорту України з футзалу, найкращий бомбардир збірної України за всю її історію.

Юність та клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Освіта

[ред. | ред. код]

Випускник кафедри футболу київського Національного університету фізичного виховання і спорту України[1].

У футболі

[ред. | ред. код]

У восьмирічному році Сергій записався до спортивної школи «Чорноморець». Перший тренер — Віталій Фейдман[2]. З сьомого класу навчався у спортінтернаті, де його тренером був Віталій Хмельницький[3]. Починав кар'єру на позиції під нападником, але Віталій Хмельницький перевів Корідзе у захист. Провчившись там кілька років, потрапив у дублюючий склад одеського «Чорноморця», який тоді тренував все той же Віталій Фейдман. Відіграв трохи більше року за дублюючий склад одеської команди, разом з Юрієм Селезньовим, Олександром Козакевичем і Георгієм Мельніковим.

Після виступів у дублі одеситів погодився на пропозицію Ахмеда Алескерова і провів один сезон в махачкалінському «Анжі». Зіграв у більшості матчів, але після закінчення контракту повернувся додому, оскільки не зумів призвичаїтися до життя у Махачкалі. Однак у Сергія не залишилося трансферного листа[4]. Після повернення в Україну він трохи пограв за аматорський клуб «Торпедо» (Одеса), а також майже два роки виступав на першість міста за команду «Портофлот», в складі якої став чемпіоном Одеси[2].

Після закінчення чемпіонату України з футзалу 1997/98 основний склад одеського «Локомотива» було розпущено через проблеми з фінансуванням. Сергій Корідзе разом зі своїми одноклубниками Георгієм Мельніковим і Олегом Безуглим перейшов у футбольний клуб «Дністер» (Овідіополь), який виступав у Вищій лізі чемпіонату Одеської області з футболу. Сезон в обласній першості добігав кінця, але він встиг зіграти у шести матчах, заробивши три жовті картки, а у матчі проти одеської «Лілії» відзначився дублем[5].

У футзалі

[ред. | ред. код]

1995 року після перерви, пов'язаної з трансферними проблемами, Корідзе разом зі своїм другом Георгієм Мельніковим прийняв пропозицію головного тренера одеського «Локомотива» Валерія Водяна і почав кар'єру футзалі.

21 травня 1995 року дебютував за «Локомотив» відігравши близько хвилини у матчі Кубку України проти «Механізатора»[6].

У складі «залізничників» він став триразовим чемпіоном України і двічі вигравав Кубок України. Після розформування одеської команди прийняв запрошення Станіслава Гончаренка і перейшов в київський «Інтеркас», хоча мав запрошення від російських клубів «Діна» і «ГКІ-Газпром»[7]. У складі столичного клубу він ще двічі виграв національну першість і один раз — Кубок. У грудні 1999 року після вдалого виступу у складі збірної України на Кубку ЗІЛа отримав пропозицію від гранда європейського футзалу того часу — московської «Діни», але залишився в «Інтеркасі»[8]. За час українського періоду своєї кар'єри Сергій двічі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату і один раз Кубку.

«Діна» (2001—2004)

[ред. | ред. код]

14 березня 2001 року після закінчення тріумфального для Корідзе чемпіонату Європи, де він став найкращим бомбардиром, було оголошено, що він переходить у московську «Діну»[9], хоча мав пропозиції й від інших клубів. Одразу дебютувати не вдалося, оскільки питання про його перехід довго розглядалося КДК РФС[10]. За новий клуб він дебютував 3 квітня 2001 року в санкт-петербурзькому турі у матчі проти «Зорі» (Ємельяново), в якому його команда виграла з рахунком 3-0. Дебютант вийшов на майданчик у другому таймі під 18-м номером і відзначився голом у своїй першій зміні[11].

В кінці квітня 2001 року «Діна» вирушила на останній в історії розіграш Турніру європейських чемпіонів, де здобула срібні нагороди. Корідзе зіграв у всіх матчах турніру і забив 4 голи. Попри корисну і результативну гру Сергія «Діна» вперше в своїй історії не виграла чемпіонат, а посіла лише 4-те місце. Після завершення чемпіонату «Діна» здобула срібло 17-го Кубка Форда. Корідзе провів усі 6 матчів і забивши 10 голів став найкращим бомбардиром турніру, причому у матчі з «Доналдсон Мускрон» він відзначився 6 разів[12].

Він практично одразу став лідером команди. В кінці 2001 року він з 6-ма голами став найкращим бомбардиром Міжконтинентального кубка[13] і був визнаний найкращим гравцем одного з матчів[14]. Після цього зіграв за «Діну» у прощальному матчі Костянтина Єременка і забив один з двох з голів у ворота збірної світу[15].

14 квітня 2002 року у матчі чемпіонату проти «УПІ-СУМЗ» (11:2) встановив свій особистий рекорд результативності у виступах в Росії, забивши 7 голів[16].

На чемпіонаті Європи 2003 року Корідзе переглядали скаути португальської «Бенфіки», але він заявив, що має діючий контракт з «Діною» і покидати її не планує[17]. 28 грудня 2003 року Сергій зіграв у Матчі всіх зірок російської Суперліги за «Захід», відзначившись забитим голом і нереалізованим булітом у перерві[18]. У сезоні 2003/04 українець став найкращим бомбардиром всієї першості, а «Діна» вперше після втрати лідируючих позицій 1990-х років до останнього туру боролася за чемпіонство, у підсумку вигравши «срібло». За час, проведений у «Діні», провів 20 міжнародних товариських зустрічей, у яких відзначився 33 рази. Загалом за «Діну» зіграв 150 ігор, в яких забив 202 голи.

Подальша кар'єра в Росії

[ред. | ред. код]

29 травня 2004 року стало відомо, що в українця закінчився контракт з «Діною». Нападник відхилив пропозицію донецького «Шахтаря»[19]. і перейшов в «Спартак-Щолково»[20], підписавши трирічний контракт[21]. Через рік виграв у його складі Кубок Росії[22].

В кінці 2005 року прийняв російське громадянство, щоб не вважатися там легіонером[23].

У лютому 2007 року став капітаном команди і через три місяці подовжив контракт ще на 3 роки[24]. Проте, вже на початку наступного року, Корідзе і керівництво клубу вирішили достроково розірвати контракт[25]. Президент щолковського Спартака Леонід Твердохлєбов заявив, що нападник посеред сезону активно вів пошук нової команди і припускався численних помилок, через що і вирішено було задовольнити його заяву про звільнення[26]. Нападник одразу після розірвання угоди зі «Спартаком-Щолково» став гравцем югорського клубу «ТТГ-ЯВА»[27].

Після трьох сезонів у складі «ТТГ-ЯВА» Сергій перейшов у московський клуб КПРФ[28] про перехід в який домовлявся ще наприкінці сезону 2010/11 з екс-партнером по «Діні» Аркадієм Бєлим[29].

На початку 2012 року закінчив виступи у КПРФ[30]. Після цього Корідзе збирався завершити кар'єру, але відгукнувся на пропозицію тренера першолігового «Арбітражу» Андрія Шабанова, з яким грав в «Спартак-Щолково»[31]. Зігравши за команду один тур він остаточно завершив свою кар'єру гравця.

У складі національної збірної України Сергій Корідзе двічі ставав срібним призером і найкращим бомбардиром чемпіонату Європи — у 2001 і 2003 роках.

У Вищій лізі чемпіонату України загалом провів 156 ігор, забив 279 голів, у Кубку України — 29 матчів, в яких відзначився 41 забитим м'ячем. У Суперлізі чемпіонату Росії загалом забив 275 м'ячів (10-е місце за всю історію)[32].

Після завершення кар'єри

[ред. | ред. код]

29 березня 2013 року зіграв у матчі між збірними ветеранів України і Росії[33].

1 серпня 2013 року почав працювати в Центрі підготовки резерву з міні-футболу «Динамо-Щолково» імені Костянтина Єременко, де готував наймолодших гравців 2006 року народження[34]. Літом 2015 року був призначений помічником головного тренера тренера «Газпром-ЮГРИ» Кака[35]. У сезоні 2015/16 югорський клуб виграв Кубок УЄФА[36].

Після завершення кар'єри Корідзе продовжує нерегулярно грати на любительському рівні[37].

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Студентська збірна України

[ред. | ред. код]

На ЧС-1996 в 6 матчах забив 4 голи і завоював бронзу, де в матчі за 3-тє місце українці обіграли Португалію 9:5.

На ЧС-1998 в 5 матчах забив 7 голів і цим допоміг Україні виграти золото у фінальному матчі проти збірної Росії, який завершився з рахунком 2:3 (у додатковий час).

На ЧС-2000 в 6 матчах забив 2 голи, але збірна України провела турнір невдало і посіла 7 місце.

ЧС-2002 став останнім у виступах Корідзе за студентську збірну. Корідзе у 5 матчах забив 5 голів, правда всі у першому матчі турніру проти збірної Туреччини. У підсумку Україна здобула бронзові нагороди.

Національна збірна України

[ред. | ред. код]

Дебютний виступ нападника за національну збірну відбувся в двадцятидворічному віці 24 жовтня 1998 року, у виграному з рахунком 2:0 матчі проти Білорусі.

Першим великим турніром для гравця став чемпіонат Європи 2001 року. Він зіграв у всіх п'яти матчах збірної України і відзначився сімома забитими голами, що дозволило виграти звання найкращого бомбардира турніру[38]. Крім того, нападник також віддав одну гольову передачу, що дозволило йому також очолити залік найкращих гравців чемпіонату за системою «гол+пас»[39]. У вирішальній зустрічі групового етапу проти поляків, виграному з рахунком 8:3, нападник зробив покер і був визнаний найкращим гравцем матчу[40]. У фінальному матчі українці в додатковий час поступилися збірній Іспанії — разом зі збірною Корідзе отримав срібну медаль.

На чемпіонаті світу у 2004 році Корідзе грав в усіх 6 матчах збірної, причому завжди у стартовому складі. На турнірі він відзначився 4 рази[41].

Чемпіонат Європи 2005 року став для нападника останнім великим турніром. Програний матч за третє місце проти збірної Італії став останнім у міжнародній кар'єрі видатного бомбардира. Він виходив у стартовому складі у всіх п'яти матчах збірної, однак забив лише один гол. Найменше часу на майданчику нападник провів у матчі зі збірною Іспанії — 22 хвилини, а найбільше проти Нідерландів — 27 хвилини[42]. Після завершення турніру Корідзе прийняв російське громадянство.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Під час виступів за «Локомотив» Сергій жив у одеському профілакторії, куди ходила телефонувати його майбутня дружина Ірина. Саме там вони і познайомилися, а через рік одружилися[2].

Має двох синів — Германа і Тимура[43]. Старший син Корідзе Герман виступає за дубль «Діни», а в сезоні 2014/15 у ролі капітана команди став чемпіоном Росії серед юнаків 1997-98 р.н[44].

Нагороди і досягнення

[ред. | ред. код]

Гравець

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]
Україна «Локомотив» Одеса

Чемпіон України (3): 1995/96, 1996/97, 1997/98

Україна «Інтеркас»

Чемпіон України (2): 1998/99, 1999/00
Срібний призер чемпіонату України: 2000/01

Росія «Діна»

Срібний призер чемпіонату Росії: 2003/04

Росія «Спартак-Щолково»

Срібний призер чемпіонату Росії: 2004/05[45]
Бронзовий призер чемпіонату Росії: 2005/06

Росія «ТТГ-ЮГРА»

Бронзовий призер чемпіонату Росії: 2008/09

Україна Збірна України

Срібний призер чемпіонату Європи (2): 2001, 2003
Срібний призер Кубка ЗІЛа (Москва, Росія): 1999 р.
Бронзовий призер турніру на призи щотижневика «Футбол Review» (Москва, Росія): 2000 р.[47]

Україна Студентська збірна України

Чемпіон світу серед студентів: 1998
Бронзовий призер чемпіонату світу серед студентів (2): 1996[48], 2002

Особисті

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Помічник головного тренера

[ред. | ред. код]

Росія

[ред. | ред. код]

Казахстан

[ред. | ред. код]
  • Чемпіон Казахстану (3): 2018/19, 2019/20, 2020/21
  • Володар Кубку Казахстану: 2019/20
  • Володар Суперкубку Казахстану: 2019

Міжнародні

[ред. | ред. код]
Європа
[ред. | ред. код]

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]
У футболі
Клуб Сезон Ліга Кубок Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Чорноморець-2 1992-93 18 0 0 0 18 0
1993-94 17 0 1 0 18 0
Всього 35 0 1 0 36 0
Анжі 1994 23 2 2 0 25 2
Всього 23 2 2 0 25 2
Торпедо (Одеса) 1994-95 5 0 0 0 5 0
Всього 5 0 0 0 5 0
Дністер 1997-98 6 2 0 0 6 2
Всього 6 2 0 0 6 2
Всього за кар'єру 69 4 3 0 72 4
У футзалі
Клуб Сезон Ліга Кубок Єврокубки[66] МКК Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Локомотив (Одеса) 1994-95 0 0 1 0 - - - - 1 0
1995-96 26 44 8 14 - - - - 34 58
1996-97 25 33 4 8 4 (ТЄЧ) 2 - - 33 43
1997-98 26 51 5 5 - - - - 31 56
Всього 77 128 18 27 4 2 0 0 99 157
Інтеркас 1998-99 22 39 7 10 - - - - 29 49
1999-00 38 80 4 2 - - - - 42 82
2000-01 19 32 0 0 - - - - 19 32
Всього 79 151 11 12 0 0 0 0 90 163
→ Інтеркас-2 1998-99 1 0 - - - - - - 1 0
2000-01 1 4 - - - - - - 1 4
Всього 2 4 0 0 0 0 0 0 2 4
Діна 2000-01 6 4 0 0 4 (ТЄЧ) 4 - - 10 10
2001-02 31 44 10 14 - - 3 6 44 64
2002-03 28 31 8 8 - - - - 36 39
2003-04 39 57 1 1 - - - - 40 57
Всього 104 136 19 23 4 4 3 6 130 169
Спартак-Щолково 2004-05 35 36 ? 2 - - - - ? 38
2005-06 34 22 8 8 - - - - ? ?
2006-07 39 31 ? ? 3 (КВК) 1 - - ? ?
2007-08 16 10 2 0 - - - - ? ?
Всього 124 99 16 14 3 1 0 0 143 114
ТТГ-ЮГРА 2007-08 21 10 2 0 - - - - 23 10
2008-09 31 16 0 0 - - - - 31 16
2009-10 19 13 5 6 - - - - 24 19
2010-11 20 5 8 2 - - - - 28 7
Всього 91 44 15 8 0 0 0 0 106 52
КПРФ 2011-12 11 0 1 0 - - - - 12 0
Всього 11 0 1 0 0 0 0 0 12 0
Арбітраж 2011-12 4 1 0 0 - - - - 4 1
Всього 4 1 0 0 0 0 0 0 4 1
Всього за кар'єру 492 563 80 84 11 7 3 6 586 660

Матчі за збірну

[ред. | ред. код]

Примітка. У списку вказані не всі матчі, оскільки відсутні повні дані.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Спортивна работа кафедри футболу. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 2 квітня 2016.
  2. ↑ а б в ОСТАПЕНКО Віталій. Сергій Корідзе: «Не загравши в „Чорноморці“, став...чемпіоном світу» // Газета «Український футбол». — 2000. — Вип. 50 (616) (4 квітня). — С. 10.
  3. ↑ Віталій Хмельницький: «Коли працюєш із дітьми, життя стає цікавішим». Архів оригіналу за 26 лютого 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
  4. ↑ Лисун Виктор. Сергей Коридзе: «Я из Одессы, здрасьте» // Газета «Футбол Review». — 2001. — Вип. 14 (337) (3-9 апреля). — С. 21. (рос.)
  5. ↑ Чемпионат Одесской области 1997/98 Высшая лига [Архівовано 1 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Ефимов Влад. Сергей КОРИДЗЕ: «Нападающим меня назначил Водян» // Газета «Время спорта». — 2009. — Вип. 51 (376) (29 декабря). — С. 11. (рос.)
  7. ↑ Ефимов Влад. Судьба игроков «золотого» состава-96 // Газета «Одесса-Спорт». — 2001. — Вип. 13 (56) (апрель). — С. 9. (рос.)
    Кульчицький В'ячеслав. Одеський «Локомотив» розпадається або Сумний кінець великої команди // Газета «Український футбол». — 1998. — Вип. 31 (355) (25 квітня). — С. 1.
  8. ↑ Лисун Виктор. Первенец // Футбол 5х5. — 2000. — Вип. 19-20 (Зима-весна). — С. 60-64. (рос.)
    Сергей Коридзе: «Мне льстят сравнения с Еременко» / Юрий Бобруенко, Дмитрий Дымченко // Газета «Команда». — 2001. — Вип. 44 (1147) (8 марта). — С. 7. (рос.)
  9. ↑ С новосельем, Серега! (рос.)
  10. ↑ «Дина» замедленного действия [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Невские битвы / Владимир Романов, Ирина Васильева, Елена Яворская // Газета «Футбол Review». — 2001. — Вип. 15 (338) (10-16 апреля). — С. 20-21. (рос.)
  12. ↑ Обучили и проиграли / Виктор Лисун, Георгий Морозов // Газета «Футбол Review». — 2001. — Вип. 22 (345) (29 маяч-4 июня). — С. 20-21. (рос.)
  13. ↑ Бомбардиры Межконтинентального кубка [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ Лауреаты матча «Дина» — «Ульбра» (рос.)
  15. ↑ «Дина» — Сборная мира: 2:5 (1:2) [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ «Дина» — УПИ-СУМЗ 11:2 (6:0) (рос.)
    Комментарий Сергея Коридзе по итогам матча УПИ-СУМЗ — «Дина» (рос.)
  17. ↑ Евро-2003 глазами вице-чемпионов // Газета «Команда». — 2003. — Вип. 39 (1631) (28 февраля). — С. 5. (рос.)
  18. ↑ ЗВЕЗДНЫЕ ВОЙНЫ МИНИ. ЭПИЗОД ПЕРВЫЙ [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. ↑ Шахрай Роман. Георгій МЕЛЬНИКОВ: «Ветеранам знайдеться гідна заміна» // «Український футбол». — 2004. — Вип. 123 (1453) (14 серпня). — С. 16.
  20. ↑ Сергей Коридзе покидает «Дину» [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  21. ↑ Сергей Коридзе ответил на вопросы посетителей Sport.com.ua и офсайта Спартак-Щелково [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  22. ↑ Сергей Коридзе стал обладателем КУБКА РОССИИ по мини-футболу (рос.)
  23. ↑ Троє провідних гравців збірної України стали росіянами // Газета «Український футбол». — 2005. — Вип. 150 (1680) (19 листопада). — С. 4.
    Сирило и Пеле Жуниор приняли российское гражданство [Архівовано 1 червня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  24. ↑ Коридзе со Спартаком-Щелково еще 3 года [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  25. ↑ Сергей Коридзе больше не спартаковец! [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  26. ↑ Твёрдохлебов: осадок от ухода Коридзе остался [Архівовано 26 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  27. ↑ Сергей Коридзе перешел из «Спартака-Щелково» в ТТГ-ЯВА [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
    Сергей Коридзе больше не спартаковец! (рос.)
  28. ↑ Корідзе гратиме у Росії. Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 1 лютого 2016.
  29. ↑ Сергей Коридзе: «У меня есть сильная мотивация» [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  30. ↑ Сергей Коридзе завершил свою карьеру в КПРФ [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  31. ↑ «Арбитраж» укрепляет ряды (рос.)
  32. ↑ История [Архівовано 28 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  33. ↑ Ветераны футзала Украины и России разошлись миром [Архівовано 1 квітня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  34. ↑ Центр подготовки резерва по мини-футболу «Динамо-Щёлково» имени Константина Ерёменко начал работу! [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  35. ↑ Новый тренерский штаб чемпионов России [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  36. ↑ «Газпром-ЮГРА» выиграл Кубок УЕФА! [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  37. ↑ Любительская футбольная лига Щёлкова [Архівовано 26 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
    Первенство Щёлковского района. Итоги 18 тура. Вот и всё! [Архівовано 26 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
    Коридзе Сергей Гивиевич на Любительская футбольная лига [Архівовано 26 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  38. ↑ Станислав Гончаренко:«Тренер испанцев признался, что не знал, как обыграть Украину в финале» / Юрий Бобруенко, Дмитрий Дымченко // Газета «Команда». — 2001. — Вип. 47 (1150) (14 марта). — С. 6. (рос.)
  39. ↑ Винокуров Сергей. EURO-2001 в цыфрах // Футбол 5х5. — 2001. — Вип. 24-25 (Весна-лето). — С. 10. (рос.)
  40. ↑ Бобруенко Юрий. Все идет по плану // Газета «Команда». — 2001. — Вип. 37 (1140) (27 февраля). — С. 5. (рос.)
  41. ↑ Players — Top goals [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
    Technical Report FIFA Futsal World Cup Chinese Taipei 2004 [Архівовано 6 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  42. ↑ Technical Report UEFA Futsal Championship Czech Republic 2005 (англ.)
  43. ↑ КОРИДЗЕ: «Я всегда играю от сердца» [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  44. ↑ «Мне пообещали дать по лицу. Я говорю: „Ну давай“. Он сразу все понял». Юношеское чемпионство «Дины» [Архівовано 1 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  45. ↑ Имя им — легион. Часть 7. [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  46. ↑ ГАЗПРОМ-ЮГРА — ПОБЕДИТЕЛЬ ISMA CUP-2010 [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  47. ↑ Так, как будет в Гватемале / Виктор Лисун, Георгий Морозов, Владимир Романов, Елена Яворская, Ирина Васильева, Валерий Чумаченко, Константин Столбовский // Газета «Футбол Review». — 2000. — Вип. 45 (316) (7-13 ноября). — С. 20-21. (рос.)
  48. ↑ ФУТЗАЛ — ВПЕРЕДИ БОЛЬШОГО ФУТБОЛА [Архівовано 1 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  49. ↑ Кубок «Greenball Cup» (рос.)
  50. ↑ Лауреаты Кубка России-2001 (рос.)
  51. ↑ World Futsal Player 2001 (англ.)
  52. ↑ World Futsal Player 2002 (англ.)
  53. ↑ Futsalplanet Awards: World Futsal Player of the Year 2003 [Архівовано 18 грудня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
    Міні-футбольна спільнота визначила найкращого гравця світу 2003 року
  54. ↑ Futsalplanet Awards 2004 [Архівовано 19 грудня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  55. ↑ Сергей Коридзе — лучший игрок февраля [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  56. ↑ V тур. Москва. Лауреаты. (рос.)
  57. ↑ Диновская "сотка" / Ирина Васильева // Газета «Футбол Review». — 2001. — Вип. 47 (370) (20-26 ноября). — С. 18. (рос.)
  58. ↑ Лауреаты тура. Москва. УСЗ «Дружба». (рос.)
  59. ↑ Москва. IV тур. ЛАУРЕАТЫ (рос.)
  60. ↑ Лауреаты тура в УСЗ «Дружба» (рос.)
  61. ↑ Лауреаты тура в ДС «Профсоюзов» (рос.)
  62. ↑ Не дай себе засохнуть / Вячеслав Кульчицкий // Газета «Футбол Review». — 1997. — Вип. 36 (151) (2-8 сентября). — С. 14. (рос.)
  63. ↑ «Случ» приплыл? // Газета «Команда» № 198 (812), 27 октября 1999 года (рос.)
    Регулярний чемпіонат України з футзалу у цифрах і фактах [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]
  64. ↑ Рекорды результативности в одном матче [Архівовано 30 квітня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  65. ↑ АФК «Кайрат» подвел итоги сезона [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  66. ↑ Турнір європейських чемпіонів, Кубок володарів кубків

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гулій Андрій. Сергій Корідзе: «Коли приймав російське громадянство, то ще сподівався зіграти за Україну» // Газета «Український футбол». — 2013. — Вип. 51 (2811) (14 червня). — С. 14.
  • Чайка Сергій. Два золота, срібло і три бронзи // Футбол 5х5. — 2010. — Вип. 27 (44) (27 серпня). — С. 13-14.
  • Статистичний довідник Статистичні дані IV Чемпіонату України з міні-футболу сезону 1996—1997 рр.
  • Статистичний довідник Підсумки всеукраїнських змагань з футзалу 1999/2000 рр.
  • Статистичний довідник Підсумки чемпіонату і Кубку України з футзалу 2000/2001 рр.
  • В. И. Братусь. Страницы истории футзала в Украине. — Київ : Логос, 2013. — 238 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-171-737-3. (рос.)
  • Сергей Винокуров, Георгий Морозов. Информационно-статистический справочник «Дина» Москва 1991-2008. — Москва, 2008. — 190 с. (рос.)
  • Статистический справочник «Ассоциация мини-футбола России. 10 лет» (рос.)
  • Программка турнира ІХ-й международній турнир по футзалу «Кубок Освобождения», 2005 г. (рос.)
  • Украинские легионеры в сезоне 2007/08 [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Відеофрагменти

[ред. | ред. код]