Людвиґ Фіншер | |
---|---|
нім. Ludwig Finscher ![]() | |
![]() | |
Народився | 14 березня 1930[1][2][3] ![]() Кассель, Гессен, Німеччина[1] ![]() |
Помер | 30 червня 2020[4] (90 років) ![]() Вольфенбюттель, Нижня Саксонія, Німеччина[5] ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Діяльність | музикознавець, music historian, композитор ![]() |
Alma mater | Геттінгенський університет Саарландський університет ![]() |
Заклад | Кільський університет Франкфуртський університет Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла ![]() |
Членство | Академія наук і літератури в Майнці Гайдельберзька академія наук Баварська академія витончених мистецтв Європейська академія[6] ![]() |
Нагороди |
Людвиґ Фіншер (нім. Ludwig Finscher 14 березня 1930, Кассель — 30 червня 2020, Вольфенбюттель[7]) — німецький музикознавець.
Закінчив Ґеттінгенський університет (1954). У тому ж році в Ґеттінгені захистив докторську дисертацію, присвячену месам і мотети фламандського композитора XV століття Луазе Компера («Die Messen und Motetten Loyset Compères»).
У 1955 — 1960 практикував як незалежний музичний критик, з 1960 — асистент видатного музикознавця Вальтера Віори спершу в Кільському, а з 1965 — в Саарську університеті.
У 1967 захистив в Саарбрюккені професорську дисертацію (див. Габілітація) «Класичний струнний квартет і його основи у Йозефа Ґайдна» (нім. Das klassische Streichquartett und seine Grundlegung durch Joseph Haydn); дисертація Фіншера була опублікована в 1974 під назвою «Дослідження з історії струнного квартету, частина I»[8].
У 1968 — 1981 — професор музикознавства у Франкфурті, в 1981 — 1995 в Гейдельберзі.
У 1977 — 1981 — президент Міжнародного товариства музичних досліджень.
Основна праця Фіншера — складене і відредаговане ним нове (друге, 29-томне) видання словника «Музика в історії та сучасності» (нім. Die Musik in Geschichte und Gegenwart), для якого написав близько 40 статей, в тому числі фундаментальну Instrumentalmusik (бл. 160 тис. знаків).
Автор кількох статей про Гайдна, Моцарта і про історію віденської класичної школи в цілому. Займався також музикою епохи Відродження, написав ряд статей про старовинну музику в двотомному словнику-довіднику «Музика XV і XVI століть». Один з редакторів повних зібрань творів К. В. Глюка, Моцарта і Гіндеміта.
У 2006 Фіншер удостоєний престижної Премії Бальцана.