Ліла Самсон

Ліла Самсон
Народилася6 травня 1951(1951-05-06)[1][2] (73 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Кунурd, Нілгірі[d], Мадрас, Індія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Індія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьавторка, хореографка, акторка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКалакшетра[d] і Sophia College for Womend Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Самсон.

Ліла Самсон (англ. Leela Samson) — індійська танцюристка і хореографка, акторка. Виконавиця індійського класичного танцю Бхаратанатьям[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 6 травня 1951 року[4] в Кунурі, штат Тамілнад, в сім'ї індійського єврея Біньяміна Авраама Самсона з Бней-Ісраель, а мати походила з католицької родини з Ахмадабаду[4][5].

1961 року вступила в академію Калакшетра[6], після закінчення якої працювала в танцювальній трупі Калакшетри, брала участь в турах по Індії та зарубіжних гастролях.

1975 року покинула Калакшетру в якості провідної виконавиці і вступила в Шрірам Вхаратія Калакендра, в Делі, очоливши там факультет Бхаратанатьям.

Після смерті Рукміні Деві Арундейл Ліла Самсон зайняла почесне місце учасниці створеного Фонду Калакшетри. З травня 2005 по 2013 рік — директор Фонду Калакшетри.

У 2010−2014 роках — голова Національної академія музики, танцю і драми Санг Натак.

У 2011−2015 роках — голова Центральної ради сертифікації фільмів.

Творчість

[ред. | ред. код]

Ліла Самсон є авторкою однієї з найвідоміших книг, присвячених класичним індійським танців — «Ритми Радості». Також вона написала посібник з танців для дітей та регулярно друкується у журналах та інших періодичних виданнях.

За підсумками її творчості було знято два документальні фільми: «Санчаро» режисера Аруна Копкарі і «Квітуче дерево» режисера Ейна Лалла.

Книги

[ред. | ред. код]
  • Samson, Leela (1987). Rhythm in Joy: Classical Indian Dance Traditions. New Delhi: Lustre Press.
  • Samson, Leela (2010). Rukmini Devi: A Life, Delhi: Penguin Books, India, ISBN 0-670-08264-3.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ ČSFD — 2001.
  3. ↑ Borders no Bar. Indian Express. 13 червня 2009.
  4. ↑ а б Sruti, Issues 160-171, Publisher P.N. Sundaresan, 1998
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 10 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 10 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ www.outlookindia.com "First Light: Embodies the spirit of Kalakshetra style of Bharatanatyam in content, style and visual appeal". Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 10 січня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]